Антрацит

Визначення і загальна характеристика

АНТРАЦИ́Т (грец. aάνϑρακίτις — вид вугілля) — найбільш вуглецемісткий (вуглецю 89 — 98 %) різновид викопного вугілля. Щільна порода сіро-чорного або чорного кольору з яскравим металоподіб. блиском. Найбільша для вугілля густина — 1,42–1,8 т/м³, низькі питомий електроопір та реакційна здатність до окислення, висока мікротвердість, підвищена стійкість до впливу агресив. середовищ та стійкість до стирання, пластич. деформацій. Не спікається. Показник заломлення 2,00 — 2,06. Є високоякіс. енергет. паливом. Горить тільки при сильному струмені повітря, без полум’я, практично без диму. Найвища питома теплота згорання сухого беззольного А. — 33,5– 35,2 МДж/кг, вихід летких речовин — у межах 1,5–9,0 %. Усереднений елементний склад орган. речовини у відсотках: вуглець — 89–98; кисень — до 1; водень — 2–3; азот — до 1. Розрізняють такі А.: газогенераторний, придат. для газогенератор. палива; ливарний (марка донец.) з розмірами шматків понад 100 мм; із природ. домішками графіту; термоантрацит — термічно стійкий, його одержують шляхом прожарювання особливих сортів у шахт. печах; для ливар. виробництва та виробництва електродів — термічний. Осн. запаси А. сконцентровані в Донецькому кам’яновугільному басейні. Його ресурси перевищують 10 млрд т, розвіданих запасів майже 7 млрд т. За найбільш знач. покладами та річним видобутком виділяють Центр. р-н Донбасу, Чистякове-Сніжнян., Алмазно-Мар’їн., Довжано-Ровеньків. та Селезнів. р-ни.

Завантажити статтю