Антропов Лев Іванович

АНТРО́ПОВ Лев Іванович (30. 09. 1913, Берлін — 08. 07. 1994, Київ) — хімік. Доктор хімічних наук (1946), професор (1947), член-кореспондент НАНУ (1982). Заслужений діяч науки УРСР (1977). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1975), Премія ім. Л. Писаржевського АНУ (1992). Державні нагороди СРСР. Закін. Урал. індустр. інститут у Свердловську (1936). 1940–48 — завідувач кафедри Єреван. політех. інституту, 1948–60 — завідувач кафедри Новочеркас. політех. інституту. Від 1960 у Київ. політех. інституті (нині Нац. тех. університет «Київ. політех. інститут»): завідувач кафедри технології електрохім. вироб-в, від 1987 — проф.-консультант цієї каф.; від 1962 — керівник проблемної лаб. інгібіторів корозії, 1967– 69 — старший науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР (за сумісн.). Наукові дослідження у галузі електрохімії: кінетика електрод. процесів, будова подвій. електрич. шару та потенціали нульового заряду, електрохімія органіч. сполук і електрокаталіз. Уперше вказав на зв’язок кінетики електрод. процесів та заряду поверхні електрода, а також запропонував поряд з умовною шкалою потенціалів використовувати зведену (шкалу Антропова), величина потенціалу в якій виступає мірою заряду електрода відносно розчину. З його ім’ям пов’язане становлення, розвиток сучас. теорії інгібування корозії металів та впровадження у пром-сть методів протикорозійного захисту. Автор підручника «Теоретическая электрохимия» (Москва, 1965; 1969; 1972), перекладено англ. (1972), франц. (1979, обидва — Москва), угор. (Будапешт, 1972) та укр. (К., 1993) мовами.

Завантажити статтю