Анцупов Євген Михайлович

АНЦУ́ПОВ Євген Михайлович (20. 01. 1940, с. Отказне Ставроп. краю, РФ — 18. 05. 1994, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина) — учасник демократичного руху в СРСР, радянський політв’язень, історик. Закінчив історичний факультет Харківського університету (1968). Навчався у Московському історико-архівному інституті (1957–59; відрахований за написання і розповсюдження антихрущовської листівки) та на факультеті журналістики Ленінградського університету (1964–65). Концепція дисертації «Проблеми періодизації всесвітньої історії» за логікою суспільних криз унаслідок війни суперечила офіційній методології, тому не була дозволена до захисту. Працював фізично (1960–64), був науковим співробітником Харківського історичного музею (1968–73), керівником групи в Архівному відділі Харківського облвиконкому (1973–76), завідувачем відділу науково-технічної інформації Харківського НДІ інтроскопії (1976– 79), керівником відділу газетно-журнальної інформації міської довідково-інформаційної служби (1980–81).

У лютому 1980 Анцупов звернувся до влади по дозвіл на еміграцію із СРСР та вихід із радянського громадянства. Після обшуку, який провів КДБ на його квартирі, і вилучення творчого архіву та рукопису книги про О. Шпенґлера його заарештовано, згодом засуджено на 6 років ув’язнення в таборі суворого режиму і 5 років заслання. 1981–83 — у таборі для політв’язнів у Мордовської АРСР, 1984–86 — у в’язниці м. Чистополь Татарської АРСР. В ув’язненні зазнавав постійних репресій з боку влади. На поч. лютого 1987 комісовано за станом здоров’я (у цей час під тиском Заходу влада проводила спекулятивну акцію в справі звільнення декого з політв’язнів). Від радянського паспорта відмовився, вимагав дозволу на еміграцію із СРСР. Згодом його родина отримала політичний притулок у Німеччині й оселилася у м. Франкфурт-на-Майні. Хоча Анцупов був непримиренним критиком КПРС і комуністичного тоталітаризму, однак залишився вірним соціалізмові та російській радянській імперії (саме цим поняттям означував свій ідеал новітньої російської державності: «збереження і будівництво великої багатонаціональної держави на місці СРСР»); «націоналів» і «націоналістів» засуджував за домагання «виходу зі складу Росії».

Завантажити статтю