АПЛІКА́ЦІЯ (від лат. applicatio — накла­да­н­ня, при­єд­на­н­ня, приклеюва­н­ня) — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва; вид рукоді­л­ля й ремесла; спосіб оздобле­н­ня предметів домашнього вжитку, побуту, інтерʼєрів за допомогою наклеюва­н­ня або нашива­н­ня на поверх­ню (основу) майбутнього виробу окремих деталей з різноманітних матеріалів (паперу, тканин, шкіри, соломи, шнурів тощо); виріб із накладним рисунком, виконаний таким способом. А. — один із найдавніших способів прикраша­н­ня одягу, взу­т­тя, упряжі й житла кочівників. На території України у багатьох скіф. і сармат. похова­н­нях (5–3 ст. до н. е.) виявлено рештки речей, оздоблених А. Від часів України-Русі А. оздоблювали предмети світського й церк. побуту. У всі віки нашої історії майстри створювали прикраси з недорогих металів, оздоблювали наклад. золотом, сріблом, нікелем. У музеях зберігаються побут. речі (килимки, подушки, сумочки, кисети), виготовл. технікою А.; писанки, апліковані соломкою, бісером, кольор. нитками, клаптиками різнобарв. тканин, шовк. стрічок і мережива. У прикрашан­ні житла використовували папер. витинанки. Нар. верх. одяг прикрашали А., облямовуючи поли, поділ, спинку, рукава кольор. сукном, оксамитом, сапʼяном, шнурами й китицями, шкірою й хутром найрізноманітніших орнаментів. Справж. витворами нар. мистецтва є одяг жителів карпат. регіону України, прикрашений А. Вони бувають пласкі (нашиті або наклеєні без­посередньо на тло виробу), опуклі (покладені на під­стил із шматочків фланелі, вати, поролону) та обʼємні (створе­н­ня картин і плакеток різного роз­міру з природ. матеріалів і кераміки). Серед майстрів А. — О. Саєнко, С. Самутіна-Болсуновська, О. Лесевич, М. Фіжобин, Я. та А. Заневчики та ін.