Аптека

Визначення і загальна характеристика

АПТЕ́КА (від грец. ἀποϑήκη — комора) — заклад охорони здоровʼя, що забезпечує населе­н­ня та лікувально-профілактичні установи ліками, предметами санітарії, гігієни та до­гляду за хворими, лікувальними мінеральними водами, пере­вʼязувальним матеріалом, дезінфекційними засобами та іншими предметами аптечного асортименту. А. функціонує з до­зволу і під контролем держ. органів. Першу А. від­крито 754 в Баґдаді; у 11 ст. А. зʼявилися в багатьох країнах Зх. Європи, в Україні — 15 ст. у Львові. У 18 ст. в Україні нечислен­ні А. за­ймалися вирощува­н­ням та збира­н­ням лікар. рослин, приготува­н­ням з них ліків. В. А. проводилися хім. і судово-мед. дослідже­н­ня. У 19 ст. права власників А., які повин­ні були мати обовʼязкову фахову освіту, суворо охоронялися держ. законами Росії та Австрії. Кількість А. у містах залежала від кількості насел., що обслуговувалося; у селах — від від­стані між ними (у Росії — 7 верст). У 2-й пол. 19 ст. зʼявилися земські А., деякі з них діяли при земських лікарнях. Однак вони не набули знач. роз­по­всюдже­н­ня, оскільки держава під­тримувала приватні А. (1912 кількість земських А. становила 4 % від заг. кількості приватних). На поч. 20 ст. в Україні зʼявилися аптекар. магазини, що успішно конкурували з приват. А. 1918 усі А. пере­йшли у держ. власність. У 1921–26 діяла частина приватних А. Зав­да­н­ня А. — зберігати, виготовляти та від­пускати (продавати) лікар. засоби (ЛЗ) насел. за рецептами лікарів та без них, організовувати заготівлю лікар. рослин. сировини, проводити сан.-просвітниц. роботу серед насел., інформувати мед. працівників про наявні та надходже­н­ня нових ЛЗ, про способи за­стосува­н­ня й особливості їхньої фармакотерапевт. дії. До обовʼязків персоналу А. входить також здійсне­н­ня контролю за термінами дії ЛЗ, а також на­да­н­ня першої мед. допомоги до прибу­т­тя лікаря хворим та потерпілим від нещасних випадків. Від­кри­т­тя А., правила її діяльності, порядок одержа­н­ня, зберіга­н­ня та від­пуску ЛЗ, ціни на них, порядок оподаткува­н­ня, обовʼязки персоналу регламентуються спеціальними правилами. Нині в Україні А. за формою власності поділяються на держ. (комунальні), колект. і приватні, за місцем знаходже­н­ня — на міські та сільські, за джерелами фінансува­н­ня — на госп­розрахунк. та бюджетні, за належністю — на А. заг. типу (міські, сільські), лікарняні, між­лікарняні (обслуговують одну або декілька лікувал.-профілакт. установ) та ві­домчі (Мін-ва шляхів сполуче­н­ня, Міністерства ЗС та ін.). Існують А. від­критого типу для амбулатор. хворих, де ліки від­пускаються за плату, і закритого типу при лікарнях, що утримуються за рахунок держ. бюджету. Крім того, є А. гомеопат. та ветеринарні. Від­кривають аптечні пункти та аптечні кіоски. Для обслуговува­н­ня насел. у ніч. час у містах виділяються чергові А., які працюють цілодобово, а в сільс. місцевості працівник А. за­звичай мешкає при ній. Персонал А. поділяється на провізорський (фахівці з вищою фармацевт. освітою), фармацевтичний (фахівці з серед. фармацевт. освітою) та допоміжний (касири, фасувальниці, санітарки тощо). Фахову під­готовку провізорів в Україні здійснюють ВНЗи, зокрема Нац. фармацевт. академія України (Харків), Запоріз. та Львів. мед. університети. Під­готовку фармацевтів здійснюють фармацевт. технікуми та училища, які функціонують у більшості регіонів України.

Літ.: Парновский Б. Л., Болох Д. С., Знаевская А. Б. Специализирован­ная аптека. К., 1988; Киреев Ю. А., Хорунжая Г. Т. Центральная ра­йон­ная аптека. К., 1989; Чирков А. И. Аптека лечебно-профилактического учреждения. Москва, 1991; Аптеки, їх обладна­н­ня і зав­да­н­ня в забезпечен­ні ліками: Метод. рекомендації. Біла Церква, 1995; Червоненко Н. М. Дослідже­н­ня по вдосконален­ню організації лікарського забезпече­н­ня населе­н­ня засобами, до­зволеними до від­пуску з аптек без рецепта лікаря. З., 1995; Зубицький Д. Н., Зубицька Н. П. Аптека народних ліків: Зб. анот. К., 1996; Шульц Я., Ібергубер Е. Ліки з Божої аптеки: Поверне­н­ня до забутих практик. К., 1996; Коленкин С. Аптека. Д., 1997; Орехов В. К. Зеленая аптека. Сф., 1997; Ружило В. Р. Секреты природной аптеки. Хм., 1998; Богатирьова Р. В., Спіженко Ю. П. та ін. Історія фармації України. Х., 1999.

Д. І. Дмитрієвський

Завантажити статтю