Аранжування

Визначення і загальна характеристика

АРАНЖУВА́ННЯ (від франц. arranger, букв. — приводити в порядок) — пере­кладе­н­ня (при­стосува­н­ня) музичного твору, написаного для одного інструмента (голосу) або складу інструментів (голосів) для викона­н­ня на інших інструментах або іншим складом (роз­ширеним чи зменшеним). На від­міну від транскрипції, А. обмежується при­стосува­н­ням фактури оригіналу до тех. можливостей інструмента, який планують використовувати, ін. інструмент. складу чи вокал. ансамблю. А. називається також полегш. виклад твору для викона­н­ня на тому ж інструменті. Числен­ні А. творів укр. композиторів здійснили С. Людкевич (для різних складів хорів, зокрема для жін. — концерт Д. Бортнянського), М. Колес­са (для мішаного хору), Б. Фільц (для дит. хору). Ф. Бог­данов пере­клав для оркестру нар. інструментів «Галицькі пісні» Л. Ревуцького, Г. Таранов власну симфонію № 3 для оркестру нар. інструментів пере­робив для симф. оркестру. Б. Лятошинський здійснив А. для симф. оркестру двох фортепіан­них полонезів М. Лисенка. А. для віолончелі і фортепіано, також для струн. квартету робив П. Пшеничка, для квартету саксофонів — Ю. Василевич; для струн. оркестру — М. Скорик (хор М. Березовського «Отче наш»), для симф. оркестру скрипкові «Ка­приси» Н. Паґаніні. Близька до А. практика створе­н­ня оркестр. сюїт на матеріалі нар. пісень («Веснянки» М. Вериківського, «Турівські пісні» Л. Колодуба та ін.). Широко роз­по­всюджене А. класичного репертуару для викона­н­ня на нар. інструментах — баяні, домбрі, бандурі, цимбалах тощо. У джаз. музиці А. називають різні зміни, повʼязані з ім­провізацією, що вносяться виконавцем без­посередньо у процесі викона­н­ня.

Літ.: Таранов Г. Курс чтения партитур. Москва; Ленин­град, 1939.

Б. Й. Фільц

Завантажити статтю