Арафат Ясір
АРАФА́Т Ясір (справж. — Мугаммед ’Абд ар-Рауф ал-Кудва ал-Хусейні; 24. 08. 1929, Каїр, за ін. даними — 04. 08. 1929, Єрусалим) — палестинський державний діяч, лідер палестинського визвольного руху. Один із засновників Організації визволення Палестини (ОВП). Лауреат Нобелів. Премії миру (1994). Закін. Каїр. університет, де приєднався до організації «Мусульманське братерство» та Спілки палестин. студентів, яку очолював 1952– 56; отримав звання офіцера єгипет. армії. Попрацювавши у Суецькій кампанії (1956), переїхав до Кувейту, де заснував власну фірму. У Кувейті був одним із засновників гол. військ. підрозділу ОВП. Від 1971 — головнокомандувач Палестин. Рев. Сил, а згодом — голова політ. відділу ОВП. Свої зусилля на цих посадах А. концентрував не на конфронтації з Ізраїлем і тероризмі, а на пошуках політ. врегулювання взаємовідносин. А. — перший представник ОВП, який виступив на пленар. засіданні ГА ООН 1974. У 1982 А. зазнав гострої критики з боку Сирії та просирій. фракцій в ОВП, що досягла особл. гостроти після вторгнення Ізраїлю на тер. Лівану і змусила А. наприкінці серпня 1982 покинути Бейрут. штаб і створити нову ставку ОВП в Тунісі. 1987 вона перемістилася до Баґдада; А. вкотре продемонстрував здатність залишатися лідером, врятувавши ОВП від розколу. 2 квітня 1989 А. обраний президентом самопроголошеної Палестин. держави. 1993 А. виступив із важл. мирною ініціативою, що призвела до підписання мирної угоди з Ізраїлем, метою якої було поступове впровадження протягом п’ятиріч. періоду Палестин. самоврядування на Зх. березі р. Йордан та в секторі Ґази. 1994 А. очолив Палестин. самоврядування, а 1996 став президентом Палестинської Автономії. Від 1996, з погіршенням палестинсько-ізраїл. взаємин, зростає недовіра між А. та прем’єр-міністром Ізраїлю Б. Натаньягу. Це уповільнило процес палестин. державотворення. 1998 Президент США Б. Клінтон організував зустріч між двома близькосхід. лідерами, результатом якої став Меморандум, відомий під назвою «Вай Плантейшн», у якому розроблено план подальшого процесу примирення між Ізраїлем і Палестин. Автономією. Однак наприкінці 2000 взаємини між ізраїльтянами і палестинцями знову загострилися. Конфлікт посилився після обрання у лютому 2001 прем’єр-міністром Ізраїлю А. Шарона. Осн. причиною конфлікту залишаються незгоди щодо строків проголошення палестин. державності та статусу Єрусалиму.
Рекомендована література
- D. Rubinstein. The Mystery of Arafat. London, 1998;
- J. Wallach and J. Wallach. Arafat: In the Eyes of the Beholder, rev. and updated ed. London, 1999;
- A. Hart. Arafat: A Political Biography. London, 1999.
Завантажити статтю
