АРБІ́ТР (лат. arbiter — посередник) — третейський суддя, не зацікавлений у конфлікті між сторонами; обирається сторонами за взаємною згодою або при­значається у перед­баченому законом порядку для роз­вʼяза­н­ня спору економічного характеру. А. називають також суддю у спорт. змага­н­нях. Функції А. ві­домі ще з рим. права, за яким А. мирили сторони або були су­д­дями при третей. роз­гляді справ. А. називають, напр., чл. Між­нар. комерц. суду, Торг.-пром. палати, Мор. арбітраж. комісії, Між­нар. центру з урегулюва­н­ня інвестиційних спорів (засн. Конвенцією про порядок виріше­н­ня інвестиційних спорів між державами та іноз. особами від 18 травня 1965, яку під­писано від імені України 3 квітня 1998 та ратифіковано ВР України 16 березня 2000), Між­нар. торг. палати в Парижі, Арбітражу Ллойда в Лондоні. А., що входить до складу Між­нар. комерц. суду або Мор. арбітраж. комісії, при­значається президією Торг.-пром. палати. Його права та обовʼязки встановлені положе­н­ням про ці комісії та правилами про провадже­н­ня справ у кожній з них. А. має бути внесений до офіц. списку арбітрів, що дійсний протягом установленого законодавством терміну. У між­нар. практиці роз­вʼяза­н­ня спору несуд. органами здійснюють арбітражі, до складу яких входять А. За Законом України «Про між­народний комерційний арбітраж» (1994), кількість А. для роз­гляду справи ви­значають сторони; якщо вони не ви­значили кількості, то при­значаються три А. Від 1997, коли було внесено зміни до Закону України «Про арбітражний суд», А. пере­йменовано в суддю.