Арбітр

Визначення і загальна характеристика

АРБІ́ТР (лат. arbiter — посередник) — третейський суддя, не зацікавлений у конфлікті між сторонами; обирається сторонами за взаємною згодою або призначається у передбаченому законом порядку для розв’язання спору економічного характеру. А. називають також суддю у спорт. змаганнях. Функції А. відомі ще з рим. права, за яким А. мирили сторони або були суддями при третей. розгляді справ. А. називають, напр., чл. Міжнар. комерц. суду, Торг.-пром. палати, Мор. арбітраж. комісії, Міжнар. центру з урегулювання інвестиційних спорів (засн. Конвенцією про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноз. особами від 18 травня 1965, яку підписано від імені України 3 квітня 1998 та ратифіковано ВР України 16 березня 2000), Міжнар. торг. палати в Парижі, Арбітражу Ллойда в Лондоні. А., що входить до складу Міжнар. комерц. суду або Мор. арбітраж. комісії, призначається президією Торг.-пром. палати. Його права та обов’язки встановлені положенням про ці комісії та правилами про провадження справ у кожній з них. А. має бути внесений до офіц. списку арбітрів, що дійсний протягом установленого законодавством терміну. У міжнар. практиці розв’язання спору несуд. органами здійснюють арбітражі, до складу яких входять А. За Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1994), кількість А. для розгляду справи визначають сторони; якщо вони не визначили кількості, то призначаються три А. Від 1997, коли було внесено зміни до Закону України «Про арбітражний суд», А. перейменовано в суддю.

Завантажити статтю