КРЮ́КОВ Борис Іванович (19. 01. 1895, м. Оргіїв Бес­сарабської губ., нині Молдова — 06. 03. 1967, Буенос-Айрес) — живописець, графік. Чоловік О. Гурської-Крюко­вої. Закінчив Київську вищу художню школу (1918; майстерня Ф. Кри­чевського). Працював викладачем художньо-промислового технікуму у м. Ка­мʼя­нець-Подільський (нині Хмельницька обл.); у Києві: 1923 — декоратор оперного театру; 1923–41 — графік, ілюстратор видавництв «Культура», Держ­видав, «Книго­спілка», «Сло­во», «Радянський письмен­ник». Ви­їхав 1943 до Львова, згодом — до Кракова, від 1944 — в Австрії, від 1948 — в Арґентині. Учасник мистецьких ви­ставок від 1918. Персон. — у Києві, Буенос-Айресі (1949, 1951–52, 1954, 1956, 1959), посмертні — у Нью-Йорку і Монреалі (1969), Мюнхені (1977), Бад-Айблінзі (Німеч­чина, 1980), Від­­ні (2012). Оформив бл. 500 книг, зокрема «Лічилка» І. Лакизи, «Піс­ня радості» І. Неходи, «Кут паді­н­ня» Н. Рибака, «Нові чобітки» П. Панча, «Комсомольські повісті» Л. Первомайського, «Вісімнадцятилітні» Ю. Смолича, «Водогін» та «Ластівки» О. Іваненко, «Носоріг» М. Вороного, а також деякі твори Т. Шевченка, І. Франка, Ч. Дік­кенса, О. Пушкіна, Дж. Лондона, Б. Антоненка-Давидовича, Шолом-Алейхема, Л. Первомайського. У Буенос-Айресі спів­працював із видавництвами М. Денисюка і Ю. Середяка, «Atlantida», «Ateneo», «Co­­dex». В Арґентині про­ілюстрував «Ви­брані твори» Е. По (1950), «Божествен­ну комедію» Данте (1952), «Декамерон» Дж. Бокач­чо (1953), «Дон Кіхот» М. де Сер­вантеса (1952–54; премія світ. конкурсу видавництва «Соdex» у Мадриді, 1964), «Дон Сеґундо Сомб­ра» Р. Ґвіральдеса (премія світ. конкурсу видавництва «Соdex» у Буенос-Айресі, 1965), «Ілля Муромець» (1967) та ін. Створив за­престольну мозаїку у греко-католицькому соборі Буенос-Айреса «Мати Божа з малим Ісусом», ікони, порт­рети (зокрема «Йосиф Сліпий»; «Автопорт­рет», 1946; 1962; «Князь Святослав», 1960-і рр.), карикатури, шаржі. Уклав книжку карикатур на побутові теми «Сміхоліна (Краплі для доброго гумору з лябораторії Бориса Крюкова)» (Буенос-Айрес, 1966).