Ареф’єв Анатолій Васильович

АРЕ́Ф’ЄВ Анатолій Васильович (24. 11. 1918, с. Ставрополь, нині м. Тольятті Самар. обл., РФ — 28. 01. 1989, Дніпропетровськ) — театральний художник. Народний художник СРСР (1967). Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка (1978). Батько В. Ареф’єва. Закін. Пенз. худож. технікум (1938). Від 1947 працював у Киргиз., 1971–74 — у Горьков. театрах опери та балету художником, гол. художником; 1974– 89 — гол. художник Дніпроп. театру опери та балету. Йому належить сценограф. вирішення балетів «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф’єва (1975), «Спартак» А. Хачатуряна (1975, співавт.), «Панянка та хуліган» Д. Шостаковича (1978), «Тисяча і одна ніч» Ф. Амірова (1982), «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва (1986), «Франческа да Ріміні» П. Чайковського (1987), «Кармен-сюїта» Ж. Бізе — Р. Щедріна (1988) та ін., опер «Князь Ігор» О. Бородіна (1974), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1976), «Борис Годунов» М. Мусоргського (1978), «Аїда» Дж. Верді (1981), «Паяци» Р. Леонкавалло (1987). Декорації А. вирізнялись високим художнім смаком, лаконічністю, винахідливістю, чистотою і гармонійністю усіх пропорцій у вирішенні сценічного простору і відображали якісно нові знахідки майстра в осягненні суті вічних проблем буття, боротьби добра зі злом, життя зі смертю, милосердя із жорстокістю.

Літ.: Джусупова С. А. A. Арефьев. Фрунзе, 1958; Лупандина А. Анатолий и Владимир Арефьевы // Сов. художники театра и кино. Москва, 1980; Борисова Н. Энергия и красота решений // Сов. балет. 1987. № 3; Анатолій Васильович Ареф’єв (некролог) // Рад. Україна. 1989, 29 січ.; Шпаковская Т. Мастер. Творчество не знает границ // Театр. летопись длиною в четверть века. Дн., 1999; Туркевич.

Т. А. Шпаковська

Рекомендована література

Джусупова С. А. A. Арефьев. Фрунзе, 1958;
Лупандина А. Анатолий и Владимир Арефьевы // Сов. художники театра и кино. Москва, 1980;
Борисова Н. Энергия и красота решений // Сов. балет. 1987. № 3;
Анатолій Васильович Ареф’єв (некролог) // Рад. Україна. 1989, 29 січ.;
Шпаковская Т. Мастер. Творчество не знает границ // Театр. летопись длиною в четверть века. Дн., 1999;
Туркевич.