А́РИСТОВ Федір Федорович (Аристов Фёдор Фёдорович; 14(26). 10. 1888, Варнавіно, нині смт Нижегород. обл., РФ — 05. 11. 1932, Москва) — російський літературо­знавець, сходо­знавець, етно­граф, пере­кладач. Премія ім. О. Шахматова РАН (1918). Учасник 1-ї світової війни. Закін. істор.-філол. факультет Моск. університету та екон. від­діл. Моск. комерц. ін­ституту (1912), Олександрів. військ. училище (1915). Був одним із засн. і головою (1908) студент. товариства «Славия», секретарем всесловʼян. товариства з однойм. на­звою. 1908 редагував ж. «Славянский путешествен­ник», 1909– 13 — спів­роб. г. «Прикарпатська Русь» у Львові, від 1913 — ж. «Рус­ский архив». Згодом на професор. викладацькій роботі: у Тифліс. університеті (1918–20), у Феодосії (1920–22), у Москві (1922–32, Моск. університет, Ін­ститут сходо­знавства, Ін­ститут журналістики та ін.). У 20– 30-х рр. за­знав пере­слідувань. Досліджував культуру та літературу Захід. та Закарп. України. Опрацьовував творчість галиц. та закарп. «москвофілів» 19 ст., що писали «язичієм». Під­тримував звʼязки з письмен­никами В. Залозецьким, Д. Вергуном, М. Глушкевичем, О. Полянським та ін. Із задуманої 3-томної праці «Карпато-рус­ские писатели» ви­йшов тільки 1-й т. (Москва, 1916), до якого, крім біо­графій Д. Зубрицького, А. Петрушевича, Я. Головацького, О. Духновича, А. Добрянського-Сачурова та ін., уві­йшов істор. нарис «Галицкая, Угорская и Буковинская Русь». У Москві створив Карпаторуський музей (1907–18, більше 100 тис. екс­понатів) і започаткував «Библиотеку карпаторус­ских писателей» (ви­да­н­ня припинено 1916). А. — один із тих рос. учених, які шукали й об­ґрунтовували інтереси Росії в укр. Карпатах.