Арія

А́РІЯ (італ. aria, англ. і франц. air) — жанр сольної вокальної музики з інструментальним супроводом. Закінчений за структурою епізод (номер) в опері, кантаті, ораторії; рідше — самост. камерний твір. Термін «А.» з’явився у 15 ст., означав пісні різного змісту для голосу в супроводі лютні або гітари. У 17 ст. у зв’язку з розвитком опер. мистецтва (Італія, Франція) формуються основні види А. — наспівна, віртуозна, характерна та ін. В опері А. свідчить про зупинку зовн. дії; це монолог, що відображає характер, емоц. стан, реакцію героя на попередні події, розкриває його потаємні задуми. На ранньому етапі А. швидко набуває функції муз. центру опери. З часом типи оперних А., сфера втілюваних емоцій (афектів) схематизувалися: існували арії скорботи, скарги, гніву, жаху, помсти тощо. Кожен тип мав постій. набір вираж. засобів; А. стала самодостат., структурно замкненим номером; нерідко драм. зміст спектаклю поступався місцем демонстрації віртуоз. техніки співака. Важл. поворот в еволюції жанру А. знаменує оперна реформа К. Ґлюка (серед. 18 ст.), творчість його сучасників і послідовників (насамперед В.-А. Моцарта), а потім — композиторів 19–20 ст. А. стає органіч. елементом муз.-драм. дії, багатоплановою, життєво-конкрет., індивідуал. характеристикою персонажа, а її форма — розвиненішою й різноманітнішою; часом вона входить у розгорнутий фрагмент опери: «речитатив і арія», «сцена і арія» (К. Вебер, Дж. Майєрбер, Дж. Верді). Вагомий внесок у розвиток А. зробили класики рос. опери: М. Глинка, О. Даргомижський, П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, О. Бородін, М. Мусоргський. Специфіка оперних А. укр. композиторів полягає в безпосеред. близькості їхньої мелодики до нац. пісен. фольклору, зокрема до нар. пісні-романсу. Інтонац. прообразом А. могла бути дума (напр., в арії Тараса з опери М. Лисенка «Тарас Бульба»). Значна роль належить А. у великих вокал.-інструм. композиціях концерт. (ораторія, кантата) або духов. (меса, церк. кантата, пасіони) плану. Термін «А.», як і «аріозо», застосовується також до інструм. музики (вторинне значення). Тоді він означає наспівний, кантилен. характер мелодики.

Завантажити статтю