Аросєв Олександр Якович
АРО́СЄВ Олександр Якович (25. 05. 1890, Казань, нині Татарстан, РФ — 10. 02. 1938, Москва) — партійний і державний діяч СРСР, письменник. Від 1907 — більшовик. Проводив рев. роботу в Казані, С.-Петербурзі, Москві, був підданий арештам та засланню, працював у Франції в еміграц. більшов. організаціях. Від червня 1917 — чл. Всерос. бюро військ. організацій РСДРП(б). Після більшов. перевороту 1917 командував військами Моск. військ. округу. 1918 — комісар Головброні і Головповітрофлоту, 1919 — зав. Держвидаву України, 1920 — голова Верхов. рев. трибуналу України, один з актив. провідників терорист. політики більшовиків. 1921 — радник повпредства СРСР у Ризі, згодом працював у Москві в Інституті Леніна. 1924 — завідувач відділу преси повноваж. представництва СРСР у Парижі, 1927–28 — повпред СРСР у Литві, 1929–33 — повпред СРСР у Чехословаччині. Від 1934 — голова Всесоюз. товариства культур. зв’язків із зарубіж. країнами. Репресований. Як письменник виступив 1916. Автор низки істор. і літ. творів. Найвідоміші його повісті «Записки Терентия Забытого» (Москва, 1923) та «Недавние дни» («Красная новь», 1921, № 6, 7).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Революционные наброски. Х., 1920; Страда // Красная новь. 1921. № 2; Октябрьский рассвет // Там само. 1921. № 2, 3; Белая лестница. Москва, 1923; По следам Ленина. 2-е изд. Ленинград, 1924; Материалы к биографии В. И. Ленина. Москва, 1925; О Владимире Ильиче. Ленинград, 1926; Сенские берега: Роман. Москва, 1928; Корни: Роман. Москва, 1933; укр. перекл. — Леніновою стежкою. О., 1926; Недавні дні. К., 1927; 1928.
Завантажити статтю
Людина 