Арочко Микола Миколайович

АРО́ЧКО Микола Микола­йович (Арочка Мікалай Мікалаевіч; 10. 12. 1930, с. Вецявичі Слонімського р-ну Гроднен. обл., Білорусь) — білоруський поет і літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1981), чл. СП Білорусі (1958). Закін. філол. факультет Білорус. університету (Мінськ, 1956). Від 1966 — науковий спів­робітник Ін­ституту літ-ри АН Білоруської РСР. Почав друкуватися від 1949. Автор поет. зб.: «Не ўсе лугі пакошаны…» (1958), «Ветраломная паласа» (1962), «Крылатае семя» (1967), «Кветка бяс­смертніка» (1972), «Матчына жыта» (1978), «Колас на ржышчы» (1980), «Бяздон­нае» (1985), «Пад­земныя замкі» (1986), драм. поем «Курган­не. Крэва» (1982), «Судны дзень Скарыны» (1990), книжок віршів для дітей «У птушынай вёсцы» (1964) та повісті «Хай расце маладая таполя» (1964). Осн. мотиви поет. творчості — істор. минуле білорус. народу, філос.-етичні про­блеми. Поезії А. притаман­на задушевність, за­глибленість роз­думів про життя і час. Один з віршів присвятив І. Франкові. Ви­ступає також як літературо­знавець і критик. Осн. праці: «Валянцін Таўлай» (1969), «Галоўная служба паэзіі» (1974), «Беларуская савецкая паэма» (1979; в якій роз­глянув і сучасну укр. поезію), «Саюз часу і майстэрства» (1981), «Максім Танк: Жыццё ў паэзіі» (1984), «Поэзия и война» (1987). Спів­автор «Истории белорус­ской советской литературы» (1977). Усі твори і праці А. опубл. у Мінську. А. пере­кладає художні твори з рос., англ., латис., польс. мов. Окремі вірші А. українською мовою пере­клали Д. Онкович та М. Сич.