Арочко Микола Миколайович

АРО́ЧКО Микола Миколайович (Арочка Мікалай Мікалаевіч; 10. 12. 1930, с. Вецявичі Слонімського р-ну Гроднен. обл., Білорусь) — білоруський поет і літературознавець. Доктор філологічних наук (1981), чл. СП Білорусі (1958). Закін. філол. факультет Білорус. університету (Мінськ, 1956). Від 1966 — науковий співробітник Інституту літ-ри АН Білоруської РСР. Почав друкуватися від 1949. Автор поет. зб.: «Не ўсе лугі пакошаны…» (1958), «Ветраломная паласа» (1962), «Крылатае семя» (1967), «Кветка бяссмертніка» (1972), «Матчына жыта» (1978), «Колас на ржышчы» (1980), «Бяздоннае» (1985), «Падземныя замкі» (1986), драм. поем «Курганне. Крэва» (1982), «Судны дзень Скарыны» (1990), книжок віршів для дітей «У птушынай вёсцы» (1964) та повісті «Хай расце маладая таполя» (1964). Осн. мотиви поет. творчості — істор. минуле білорус. народу, філос.-етичні проблеми. Поезії А. притаманна задушевність, заглибленість роздумів про життя і час. Один з віршів присвятив І. Франкові. Виступає також як літературознавець і критик. Осн. праці: «Валянцін Таўлай» (1969), «Галоўная служба паэзіі» (1974), «Беларуская савецкая паэма» (1979; в якій розглянув і сучасну укр. поезію), «Саюз часу і майстэрства» (1981), «Максім Танк: Жыццё ў паэзіі» (1984), «Поэзия и война» (1987). Співавтор «Истории белорусской советской литературы» (1977). Усі твори і праці А. опубл. у Мінську. А. перекладає художні твори з рос., англ., латис., польс. мов. Окремі вірші А. українською мовою переклали Д. Онкович та М. Сич.

Завантажити статтю