Акименко Федір Степанович

Визначення і загальна характеристика

АКИ́МЕНКО Федір Степанович (справж. — Якименко; 08(20). 07. 1876, с. Піски, побл. Харкова — 03. 01. 1945, Париж) — композитор, піаніст, диригент, музико­знавець. Виховувався у сімʼї псаломника. Брат А. ві­домий під псевд. Яків Степовий. Муз. освіту здобув у С.-Петербурзі: в Придвор. спів­ац. капелі та консерваторії (1900, кл. М. Римського-Корсакова, А. Лядова). Від 1901 — директор Тифліс. муз. школи, викл. муз.-теор. дисциплін. У 1904–06 жив за кордоном, спочатку в Ніцці (Франція), де два сезони керував церковним хором у рос. церкві, потім — в Італії, Парижі, Женеві, де присвятив себе композиції. У Парижі по­зна­йомився з ві­домим астрономом-письмен­ником К. Флам­маріоном, у Женеві багато часу проводив у музикуван­ні з О. Скрябіним. Усе це справило великий вплив на його світо­гляд і творчий стиль. 1906 повернувся до Харкова, де викладав (до 1911) муз.-теор. дисципліни в Ін­ституті шляхет. дівчат, муз. училищі РМТ, влаштовував власні концерти. 1912 за­прошений на посаду проф. Моск. нар. консерваторії, 1914– 23 — проф. С.-Петербур. консерваторії. Від 1923 — на еміграції. У 1923–45 А. присвячує композитор. та громад. діяльність укр. тематиці, створює соло­співи на укр. текс­ти, опрацьовує українські народні пісні, диригує укр. хорами, ви­ступає як піаніст. Значна частина творчості А. цього періоду залишилася неві­домою у рукописах і чекає на своїх дослідників та видавців. На час пере­бува­н­ня у Празі (1923–26) та роботи на посаді проф. і декана муз.-пед. від­діл. Укр. вищого пед. ін­ституту ім. М. Драгоманова припадає найплідніший етап творчості композитора, повʼязаний із зверне­н­ням до укр. фольклору. Вже тоді А. — автор понад 700 творів, 100 з яких на­друк. у різних видавництвах: М. Бєляєва (Ляйпциґ), П. Юргенсона (Москва), В. Бес­селя (С.-Петербург), Ледюка (Париж). Від 1928 — у Франції. Серед на­друк. творів — 2 томи фортепіан. пʼєс, 2 симфонії, смичк. тріо, оркестр. увертюра, велика кількість вокал. творів, сюїта «Українські малюнки» та ін. А. — автор опери «Фея снігів» (за Г.-К. Андерсеном), «Трьох пʼєс на українські теми», «Шести українських поем» та багатьох творів, що залишилися в рукописі і зберігаються в Парижі у приват. архіві укр. і франц. музико­знавця А. Вірсти. А. здійснив обробку для хору а капела «Тридцяти народних мелодій». Друкував муз.-естет. стат­ті в рос. ж. «Рус­ская музыкальная газета», видав перший укр. під­руч. «Практичний курс гармонії» в 2-х кн. (Прага, 1925), автор «Автобіо­графічної замітки» (1911). По­єд­на­н­ня романтич. духу з ім­пресіоніст. композиц. елементами створює оригін. мист. облич­чя А.

Тв: Практичний курс науки гармонії: В 2 ч. з задачником. Прага, 1925; Українські малюнки: (Партитура). Х., 1929; Багателя. Ор. 48, № 1. Маленьке скерцо. Ор. 40, № 3. Х., 1930; В вечірню сутінь: (Етюд). Ор. 39, № 4. Весняні мрії. Ор. 48, № 3. Х., 1930; Вечірня мелодія. Ор. 48, № 2. Х., 1930; Сільський пейзаж. Ор. 39, № 2. Садок спить. Ор. 39, № 12. Х., 1930.

Літ.: Каратыгин В. Молодые рус­ские композиторы // Апол­лон. 1910. № 12; Современ­ные рус­ские композиторы // РМГ. 1910. № 11/12; Булат Т. Уперше про Ф. Якименка // Музика. 1988. № 4; Лисько З. Ф. Якименко // Там само. 1994. № 1.

В. Д. Шульгіна

Завантажити статтю