Аксютіна Елеонора Іванівна
АКСЮ́ТІНА Елеонора Іванівна (дівоче прізвище та сцен. псевд. — Яроцька; 18. 03. 1928, с. Вербівка, нині Ружин. р-ну Житомир. обл. — 05. 05. 1994, Київ) — співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Заслужений артист УРСР (1974). Закін. Київську консерваторію (1950, кл. М. Єгоричевої). 1951–81 — солістка Укр. (від 1959 — Київ.) філармонії; 1981–94 — викладач Київ. інституту театрального мистецтва (від 1989 — доцент). Кращі партії в «Кавовій кантаті» Й.-С. Баха, «Реквіємі» В.-А. Моцарта, «Пер Ґюнті» Е. Ґріґа, концерті для голосу з оркестром Р. Ґлієра. Вела інтенсивну концертну діяльність; до камер. репертуару співачки входили численні твори укр. (зокрема М. Лисенка, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, П. Майбороди, І. Шамо) і зарубіж. (Дж. Россіні, Дж. Верді, Ж. Массне, К. Дебюссі, С. Рахманінова та ін.) композиторів, нар. пісні. Авторка неопубл. праць з методики викладання співу («До питання про дихання у процесі співу», «Нар. пісня у вихованні вокального голосу актора» та спогадів, зокрема про перші повоєнні роки в Київ. консерваторії, про зустрічі з П. Тичиною, М. Рильським, А. Малишком). Упорядкувала збірники для голосу в супроводі фортепіано «Пісні до драматичних вистав» (К., 1989) та «Пісні українських композиторів на вірші П. Г. Тичини» (неопубліковано).
Рекомендована література
- Хамидуллин А. Сила мастерства // Индустр. Караганда. 1966, 5 окт.;
- Онищенко Н. Пісня рідного краю // СВ. 1980, 18 черв.
Завантажити статтю
Людина 
