Акти Верховної Ради України

А́КТИ ВЕРХО́ВНОЇ РА́ДИ УКРАЇ́НИ — документи, які при­ймаються за ріше­н­ням Верховної Ради України і є вираже­н­ням її волі. Згідно з Кон­ституцією України А. В. Р. У. при­ймаються більшістю депутатів від кон­ституц. складу (не менше 226 голосів нар. депутатів України). У той же час Кон­ституцією перед­бачено окремі випадки, коли від­повід­ні А. В. Р. У. можуть бути прийняті третиною, двома третинами та трьома четвертими від кон­ституц. складу ВР України. За характером та значе­н­ням у сусп. житті А. В. Р. У. можна поділити на су­спільно-політ. та правові акти. Правовими актами ВР України є закони України і по­станови ВР України. Закони України є нормат.-правовими актами вищої (щодо усіх ін. нормат.-правових актів України) юрид. сили. Вони регламентують найважл. пита­н­ня сусп. значе­н­ня (ст. 92 Кон­ституції України встановлює пере­лік питань, які ви­значаються виключно законами України) і ухвалюються та набирають чин­ності за спец. досить складною процедурою, перед­бач. Кон­ституцією України та законами, які регламентують порядок роботи ВР України, її комітетів та тимчас. спец. комісій. На даний час порядок прийня­т­тя ВР України законів (а також по­станов та ін. актів) тимчасово, до прийня­т­тя від­повід. закону, ви­значається Регламентом ВР України від 27 липня 1994. По­станови ВР України після на­бра­н­ня чин­ності Кон­ституцією України при­ймаються пере­важно з від­несених до компетенції парламенту України персонал. питань, питань організац.-роз­поряд. і контрол. характеру та внутр. питань роботи ВР України і не мають нормат.-правового характеру. Зокрема у формі по­станови ВР України ухвалюється резолюція недовіри КМ України, наслідком якої згідно з Кон­ституцією України є його від­ставка. До су­спільно-політ. А. В. Р. У. належать прийняті нею декларації, заяви, зверне­н­ня. Ці акти мають велике су­спільно-політ. значе­н­ня, але вони, як правило, не мають юрид. сили, не містять приписів, викона­н­ня яких є обовʼязковим, не тягнуть за собою виникне­н­ня, зміни чи припине­н­ня прав та обовʼязків у громадян, юрид. осіб чи ін. субʼєктів права. Єдиним за часів незалежності України винятком із цього правила є Акт проголоше­н­ня незалежності України, прийнятий ВР України 24 серпня 1991, який був і су­спільно-політ., і правовим актом.

Завантажити статтю