Акцепт
АКЦЕ́ПТ (від лат. acceptus – прийнятий) – зобов’язання (згода) платника (трасата) на оплату або гарантування у визначений термін сплатити перевідний вексель (тратту), виставлений на оплату рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. А. оформляється у вигляді надпису «акцептовано» на платіж. документі (платіж. вимозі) з підписом, скріпленим печаткою. А. називають згоду банку сплатити суми, вказані у платіж. документах, – тоді вважається, що документ акцептовано. У міжнар. праві А. – це одностороння заява про прийнятність умов договору і зобов’язання щодо його дотримання. А. називають також одну з форм безготівк. розрахунків між госп. структурами. Належні суми банк отримує від платника на підставі поданих постачальником розрахунк. документів, а до їх отримання банк кредитує постачальника в межах вартості виданої продукції (викон. робіт, наданих послуг). При цьому платник зобов’язаний оплатити суми, зазнач. у платіж. документах, або письмово повідомити банк про відмову від оплати з відповід. мотивацією. Переважно використовується негатив. (мовчазний) А., при якому платіжна вимога вважається акцептованою, якщо протягом визнач. терміну (3-х днів) покупець не відмовився від платежу. Позитив. А. передбачає письм. згоду покупця на сплату кожної платіж. вимоги. А. товару може застосовуватись як санкція до постачальника, що порушує умови договору щодо обсягів, комплектності чи якос-ті. Оплата продукції може відбуватися лише в разі повної відповідності кількості, комплектності, якості продукції умовам, зазнач. у договорі (контракті).
Літ.: Лаврушин О. И. Банковское дело. Москва, 1992; Мороз А. Н. Основы банковского дела. К., 1994; Синки Дж., мл. Управление финансами в коммерческих банках / Пер. с англ. Москва, 1994.
М. М. Загуменнов
Рекомендована література
- Лаврушин О. И. Банковское дело. Москва, 1992;
- Мороз А. Н. Основы банковского дела. К., 1994;
- Синки Дж., мл. Управление финансами в коммерческих банках / Пер. с англ. Москва, 1994.
Людина 
