Акцепт

Визначення і загальна характеристика

АКЦЕ́ПТ (від лат. acceptus — прийнятий) — зобовʼяза­н­ня (згода) платника (трасата) на оплату або гарантува­н­ня у ви­значений термін сплатити пере­відний вексель (трат­ту), ви­ставлений на оплату рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. А. оформляється у ви­гляді надпису «акцептовано» на платіж. документі (платіж. вимозі) з під­писом, скріпленим печаткою. А. називають згоду банку сплатити суми, вказані у платіж. документах, — тоді вважається, що документ акцептовано. У між­нар. праві А. — це одно­сторо­н­ня заява про прийнятність умов договору і зобовʼяза­н­ня щодо його дотрима­н­ня. А. називають також одну з форм без­готівк. роз­рахунків між госп. структурами. Належні суми банк отримує від платника на під­ставі по­даних по­стачальником роз­рахунк. документів, а до їх отрима­н­ня банк кредитує по­стачальника в межах вартості ви­даної продукції (викон. робіт, на­даних послуг). При цьому платник зобовʼязаний оплатити суми, за­знач. у платіж. документах, або письмово пові­домити банк про від­мову від оплати з від­повід. мотивацією. Пере­важно використовується негатив. (мовчазний) А., при якому платіжна вимога вважається акцептованою, якщо протягом ви­знач. терміну (3-х днів) покупець не від­мовився від платежу. Позитив. А. перед­бачає письм. згоду покупця на сплату кожної платіж. вимоги. А. товару може за­стосовуватись як санкція до по­стачальника, що порушує умови договору щодо обсягів, комплектності чи якос-ті. Оплата продукції може від­буватися лише в разі повної від­повід­ності кількості, комплектності, якості продукції умовам, за­знач. у договорі (контракті).

Літ.: Лаврушин О. И. Банковское дело. Москва, 1992; Мороз А. Н. Основы банковского дела. К., 1994; Синки Дж., мл. Управление финансами в ком­мерческих банках / Пер. с англ. Москва, 1994.

М. М. Загумен­нов

Завантажити статтю