Албанці

Визначення і загальна характеристика

АЛБА́НЦІ (самона­зва — шкіптар) — нація, основне населе­н­ня Албанії. Живуть також у Югославії (Косово), Греції, Італії, Туреч­чині, Румунії, Болгарії, Македонії. В Україні А. мешкають в Одес. та Запоріз. обл., пере­важна більшість роз­мовляє тоскським діалектом албанської мови, що побутує на Пд. Албанії. Перші пере­селенці зʼявилися в Україні у 2-й пол. 18 ст., коли т. зв. грецьке військо, утвор. С. Мавром­ахалі, кістяк якого складали пере­важно арнауди, або шкіптари, було пере­селене у Крим (1778), а після його при­єд­на­н­ня до Рос. імперії роз­міщене в семи селах між Балаклавою і Ялтою: Кадикой, Карані, Алсі, Камари, Керменчик, Балта-Чокрак і Аутка. У складі Балаклав. грец. піхот. баталь­йону вони несли карантин­ну прикордон­ну службу. А. згадуються також 1794–95 при створен­ні Одеси, коли було за­проваджено «Комісію для поселе­н­ня греків і албанців» (в Одесі їх було 269 осіб) і утвор. Велику і Малу Арнаудські вулиці. Інша група А. (бл. 300 сімей), вихідців із болгар. сіл Девня і Ескіарнаутлар, у 1808–11 пере­селилася разом із македонцями з 11 сіл до Варнен. пов. у Бес­сарабію. Спочатку їх поселили у татар. с. Чумай на правому березі оз. Ялпуґ, згодом на лівому березі цього озера, побл. р. Сарлик, вони заснували с. Каракурт (нині с. Жовтневе Одес. обл., де тепер живе понад 1700 А.). 1848 у цьому селі проживало 1092 особи, 1850 — 1060 осіб, 1856 — 1328 осіб. Не­значна частина А. осіла в с. Табак (нині м. Бол­град) і в селах сусід. округів: Верх­ньобуджакському і Кагуло-Прутському. А. тікали разом із болгарами та гагаузами від пере­слідувань турків, однак у Рос. імперії потрапляли в кріпосну залежність. Це спричинило від­тік А. з цих земель, тому 1818 пере­селенці отримали статус колоністів. Станом на 1850 у Бес­сарабії нараховувалось 1328 А. у 154 родинах. У 1853–56 під час Крим. війни частина пд. Бес­сарабії (з Бол­градом) ві­ді­йшла до Молдав. князівства. Населе­н­ня цих територій отримало змогу пере­селитися на землі у Приазовʼї і Причорноморʼї. Разом з ін. у 1861 туди пере­селилася частина каракуртських А., які 1862 у Бердян. пов. Таврій. губ. (нині — Приазов. р-н Запоріз. обл.) заснували 3 села-колонії, які існують і нині, — Джандран (нині Гамівка), Тююшки (Георгіївка) і Таз (Девнинське). Станом на 1869 у цих селах жило 490 А., а у 1925 їх кількість збільшилася до 2760 осіб. Нині частина А. проживає в Одесі та інших містах України. 1992 у Жовтневому було засн. албан. культ.-просвіт. товариство «Rilindjа» («Від­родже­н­ня»), метою якого є від­новле­н­ня культури і традицій, ви­вче­н­ня мови, літ-ри й історії А. 1996 тут від­бувся Між­нар. фестиваль албан. культури, а роком пізніше у Жовтневому та Георгіївці проведено конф. «Албанці України. Історія і сучасність», у якій взяли участь А. з Македонії. Налагоджено спів­працю з Албан. нац. університетом і Культур. центром м. Тетово. Товариство випустило три числа г. «Rilindjа». У Білгород-Дністровському на місц. радіо виходять про­грами албан. мовою.

К. О. Кирчев

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю