Александров Микола Олександрович
АЛЕКСА́НДРОВ Микола Олександрович (псевд. — Микола Олександренко, Николай Аров; 29. 11(11. 12). 1841, С.-Петербург, за ін. даними м. Ставрополь-Кавказький — 20. 06(02. 07). 1907, С.-Петербург) — письменник, етнограф, видавець. Навч. у 1-й Київ. гімназії (1849–53), яку залишив на вимогу батька, слухав лекції у Харків., Моск. і С.-Петербур. університетах. У 60-х рр. виступав з рецензіями в ж. «Современник», з гуморист. віршами в ж. «Оса», фейлетонами та критич. статтями в ж. «Якорь» (спільно з М. Шульгіним був негласним редактором) і ж. «Дело», вів розділ критики та бібліографії у ж. «Женский вестник», де опублікував статтю про Т. Шевченка «Недомолвки о народном поэте (По поводу нового издания стих. Т. Шевченка)» (1867, № 8). Редагував «Современное обозрение», брав участь у вид. ж. «Библиограф»; 1875–76 у Москві редагував «Русскую газету»; завідував відділом журналістики в «Петербурском листке» (1879–80); засн. у С.-Петербурзі «Художественный журнал», редагував його (1880–87). Підготував і видав понад 50 наук.-популяр. етногр. нарисів для дітей, відзнач. критикою за цікавість, легкість та простоту манери письма. Останні роки провів у бідності та самотності. На його смерть у притулку відгукнулася некрологами низка газет та журналів. 1900 здійснив інсценізацію поеми І. Котляревського «Енеїда». Написав спогади «За 50 лет» (Лит. вечера «Нового мира», 1902, № 3, 4), зокрема про відвідування в Каневі могили Т. Шевченка.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Народы России. 1872; Волга. 1874; Благодатный край. Малороссия. 1898; Богатые степи. Новороссия. 1898; Казаки черноморцы и терцы. 1900 (усі — С.-Петербург).
Рекомендована література
- Лобас П. Невідомий лист М. Кропивницького // УТ. 1982. № 6.
Завантажити статтю
