Александров Микола Олександрович

Визначення і загальна характеристика

АЛЕКСА́НДРОВ Микола Олександрович (псевд. — Микола Олександренко, Николай Аров; 29. 11(11. 12). 1841, С.-Петербург, за ін. даними м. Ставрополь-Кавказький — 20. 06(02. 07). 1907, С.-Петербург) — письмен­ник, етно­граф, видавець. Навч. у 1-й Київ. гімназії (1849–53), яку залишив на вимогу батька, слухав лекції у Харків., Моск. і С.-Петербур. університетах. У 60-х рр. ви­ступав з рецензіями в ж. «Современ­ник», з гуморист. віршами в ж. «Оса», фейлетонами та критич. ста­т­тями в ж. «Якорь» (спільно з М. Шульгіним був негласним редактором) і ж. «Дело», вів роз­діл критики та бібліо­графії у ж. «Женский вестник», де опублікував ста­т­тю про Т. Шевченка «Недомолвки о народном поэте (По поводу нового из­дания стих. Т. Шевченка)» (1867, № 8). Редагував «Современ­ное обозрение», брав участь у вид. ж. «Библио­граф»; 1875–76 у Москві редагував «Рус­скую газету»; завідував від­ділом журналістики в «Петербурском листке» (1879–80); засн. у С.-Петербурзі «Художествен­ный журнал», редагував його (1880–87). Під­готував і видав понад 50 наук.-популяр. етногр. нарисів для дітей, від­знач. критикою за цікавість, легкість та простоту манери письма. Остан­ні роки провів у бідності та самотності. На його смерть у притулку від­гукнулася некрологами низка газет та журналів. 1900 здійснив інсценізацію поеми І. Котляревського «Енеїда». Написав спогади «За 50 лет» (Лит. вечера «Нового мира», 1902, № 3, 4), зокрема про від­відува­н­ня в Каневі могили Т. Шевченка.

Пр.: Народы Рос­сии. 1872; Волга. 1874; Благодатный край. Малорос­сия. 1898; Богатые степи. Новорос­сия. 1898; Казаки черноморцы и терцы. 1900 (усі — С.-Петербург).

Літ.: Лобас П. Неві­домий лист М. Кропивницького // УТ. 1982. № 6.

О. М. Сьомочкіна-Рижко

Завантажити статтю