АЛЕКСАНДРО́ВСЬКИЙ Григорій Володимирович (05(17). 08. 1872, с. Стрільники Борзн. пов. Черніг. губ., нині Бахмац. р-ну Черніг. обл. — 1936 ?) — літературо­знавець, громадський діяч. Закін. Київський університет (1895). За працю «Критико-библио­графический обзор трудов по рус­скому богатырскому эпосу» (Ревель, 1898) удостоєний медалі. Викладав у київ. серед. навч. закладах; 1903–04 видавав і редагував г. «Киевские отклики»; 1905–20 — викладач Вищих жін. курсів; 1910–20 — викладач педагогіки, психології і новіт. рос. літ-ри у Фребелів. пед. ін­ституті (Київ). У добу визв. змагань працював у Міністерстві нар. освіти, був спів­роб. «Ради», «Нової ради», «Вільної укр. школи» та ін. ви­дань. Від 1920 — викладач Вищого ІНО, від листопада 1922 — науковий спів­робітник ВУАН. Ви­вчав життя і творчість М. Гоголя, В. Бєлінського, О. Пушкіна, Л. Толстого, Й. Ґете. Досліджував театр. мистецтво і психологію актора. Як театр. критик ви­ступав, зокрема, в період творе­н­ня перших укр. театрів 1917–19-х рр. Роз­робляв методику викла­да­н­ня російської мови.