Алексєєвський Володимир Петрович

Визначення і загальна характеристика

АЛЕКСЄ́ЄВСЬКИЙ Володимир Петрович (07. 04. 1858, Новгород. губ., Росія — квітень 1916, Томськ, Росія) — математик, механік. Закін. гімназію у Ниж. Новгороді (1877), був студентом спочатку природознав. (1877–81), а потім матем. відділ. фіз.-мат. факультету (1883–84) Харків. університету. Був змушений (через сімей. обставини) залишити університет. 1883–84 в ж. «Сообщения Харьков. матем. об-ва» видрукувано його перші наук. праці. 1884 екстерном склав іспити на ступінь канд. матем. наук, а опубл. праці були зараховані як канд. дис. У 1885–91 викладав математику і механіку в харків. гімназіях та реал. училищі, 1887 отримав стипендію для підготовки до професор. звання в Харків. університеті. 1892 витримав іспит на ступінь магістра чистої математики, захистив дис. «Про функції, подібні до функції Гамма» (1893) і став приват-доцент університету. Від березня 1894 до листопада 1895 у Ляйпцизькому, Ґеттінґен. та Париз. університетах слухав лекції відомих європ. математиків: С. Лі, Ф. Кляйна, Ш. Ерміта, Е. Пікара. Наук. роботи А. привернули увагу іноз. вчених і були опубл. на пропозицію С. Лі в Ляйпцизі. Після закордон. відрядження А. прийняв місце викл. гімназії у м. Старобільськ Харків. губ., нині Луган. обл. Професори Харків. університету не могли змиритися з тим, що молодий талановитий вчений залишив університет, і вже через рік домоглися його повернення на матем. ф-т, однак лише після п’ятого звернення вчених Міністерство затвердило А. на посаді екстраординар. проф. університету (1904). А. залишався в Харкові до 1906, коли отримав призначення на каф. механіки Томського технол. інституту, де й працював до кінця життя. У Харків. університеті А. вів напружену пед. роботу. Читав 12 осн. та спец. курсів: вища алгебра, диференц. числення, інтегрування функцій, теорія визначених інтегралів, теорія ейлерових інтегралів, теорія лінійних диференц. рівнянь зі змінними коефіцієнтами, варіаційне числення, теорія скінченних різниць, теорія функцій комплекс. змінного, еліптичні функції, теорія чисел, заг. теорія поверхонь. Багато курсів його лекцій літографовано. Осн. напрями дослідж. А. — теорія диференц. рівнянь і теорія функцій. Узагальнив деякі результати О. Летникова та Вейлера з інтегрування у скінчен. вигляді окремих спец. видів диференц. рівнянь. У праці «О функциях, подобных функции Гамма» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1888–89, сер. 2, т. 1) увів і докладно вивчив спец. клас функцій, що містить у деяких випадках більш специф. види функцій, ніж розглянуті раніше К. Якобі, Ш. Ермітом і П. Апелем. Бельг. математик Бопен назвав їх згодом «функціями Алексєєвського». Англ. математик Е. Барнс довів кілька теорем, які назвав «теоремами Алексєєвського». З теорією функцій пов’язана і єдина геом. праця А. «Об определении длины в неевклидовой геометрии» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1899, сер. 2, т. 6, № 1), що має філос. спрямованість. Це була перша праця з неевклідової геометрії, виконана в Харків. університеті.

Завантажити статтю