Алжир, Алжирська Народна Демократична Республіка

Визначення і загальна характеристика

АЛЖИ́Р, Алжирська Народна Демократична Республіка (Barr al-Ǧazāʼir, Al-Ǧumhūrīya al- Ǧazāʼirєya ad-Dimūqrāţīya aš-Ŝaʼbīya) — держава на пів­нічному Заході Африки. На Пн. омивається Серед­зем. морем. На Сх. межує з Тунісом і Лівією, на Пд. — з Ніґером, Малі й Мавританією, на Зх. — з Марок­ко. Площа 2381,7 тис. км². Насел. прибл. 27,8 млн осіб (2000). Бл. 90 % проживає в регіоні Тель. Етнічні групи: араби — 75 %, бербери — 25 %. Мови: араб. (держ.), бербер., франц. Держ. релігія — іслам. Столиця — м. Алжир (понад 2,5 млн осіб). Найбільші міста: Оран, Кон­стантіна. Держ. устрій — респ. Глава держави — президент. Грош. одиниця — алжир. динар. Бл. 1100 до н. е. фінікійці заснували на узбереж­жі Серед­зем. м. на тер. сучас. А. кілька колоній. Пізніше вони вві­йшли до складу Карфаґен. держави. Під час Пуніч. війн (3–2 ст. до н. е.) між Карфаґеном і Римом бербер. вождь Масініса створив першу власне алжир. державу — Нумідію. 106 р. до н. е. вона уві­йшла до Рим. імперії. У 5 ст. н. е. вандали захопили регіон і створили своє королівство. Через 100 р. вандалів вигнав візант. імператор Юстиніан. У 7 ст. регіон завоювали араби, А. став автоном. провінцією халіфату Омеяд. Від серед. 13 ст. — центр діяльності серед­земномор. корсарів. Від 1830 почалося франц. завоюва­н­ня. 1834 анексія А. завершилася. 5 лип. 1962, після кількох років нац.-визв. війни, А. отримав незалежність. Від 1992, коли уряд анулював результати виборів, на яких пере­могу одержали іслам. фундаменталісти, у країні фактично йде громадян. війна. 1999 Президентом А. було обрано А. Бутефліка, який за­пропонував про­граму, спрямовану на встановле­н­ня злагоди у су­спільстві, та екон. реформи. А. — чл. ООН, МВФ, ВООЗ, ОАЄ, Ліги араб. країн, ОПЕК, Союзу Арабського Магрибу. На Пн. вздовж узбереж­жя і далі на Пд. про­стягається гір. система Тель (Малий Атлас), завширшки від 80 до 190 км, що пере­ходить у гір. систему Великий Атлас. Понад 90 % тер. країни за­ймає камʼяна пустеля — Алжирська Сахара. На Пд. у горах Ахаґ­ґар найвища точка А. — гора Таґат (3003 м). Клімат тропічний, на узбереж­жі Серед­зем. м. — субтропічний, посушливий, пере­січна температура січня +5°, +12 °С, липня +25°, +30 °С. В Атлас. горах бере початок гол. річка країни Челиф, яка впадає в Серед­земне м. Далі на Пд. річок практично немає. Тут роз­таш. високе плато, декілька западин якого в період дощів пере­творюються на дрібні озера, а при висихан­ні — на солончаки. Природна рослин­ність пустельна, у горах — ліси.

А. — одна з індустр. країн. ВНП (2000) — 52 млрд дол. США, на душу насел. — 1750. Осн. структурні складники ВВП (2000): енергоносії — 34 %, пром-сть — 23 %, с. госп-во — 20 % та послуги — 34 %. Пром-сть пред­ставлена під­приємствами з видобува­н­ня та пере­робки нафти, газу та ін. корис. копалин, металургії, машинобудува­н­ня, хім., електротех. галузей та з пере­робки с.-г. сировини. С. госп-во мало­продуктивне і забезпечує лише 1/3 внутр. потреб країни. Чималий у минулому держ. сектор інтенсивно скорочується на користь приватного нац. та іноз. під­приємництва. Приват. капітал пере­важає в легкій, харч. галузях, c. госп-ві (на місці роз­формов. держго­спів створ. числен­ні ко­оперативи), сфері послуг. Екс­портуються нафта й газ (забезпечують 96 % валют. надходжень), а також цитрусові, вино, корок. Імпортуються машини, устаткува­н­ня, продовол. та споживчі товари. Гол. торг. партнери — країни ЄС (понад 60 % товарообігу), США та ін.

27 грудня 1991 А. ви­знав незалежність України, 20 серпня 1992 між ними були встановлені дипломат. стосунки. В А. діє Посольство України, а в Україні — Посольство А. У квітні 1993 під­писано Протокол про політ. консультації, а 1 липня 1995 — укладено торг.-екон. угоду. Україна брала участь у Між­нар. ярмарку, що проходив у Алжирі (2001). А. посідає 2-е м. після Єгипту серед країн Африки в товарообороті з Україною, який за 1999–2000 склав 323 млн дол. США. В укр. екс­порті пере­важають сировина (20 %) і напів­фабрикати (78 %). Серед музеїв країни найцікавішими є Музей етно­графії і давньої історії, Нац. музей античності, Нац. музей красних мистецтв — усі в столиці; музей Цирта в м. Кон­стантіна ві­домий своїми археол. екс­понатами. Серед ін. памʼяток: у м. Оран — цитадель Санта-Круз, Велика мечеть (17 ст.); у м. Бліда — мечеть, яку спорудив пірат Барбароса (Хайруд­дін); у м. Ан­наба — руїни антич. міста Афродизіум, одного з центрів ран­нього християнства (430 в ньому помер св. Авґустин); у Кон­стантіні — стіни старого міста, яке збудували араби з барельєфів рим. періоду, рим. цитадель, мечеть Сидиєль-Кат­тані (18 ст.), палац 19 ст.; у м. Біскра — гробниця заво­йовника Пн. Африки Укби; у столиці країни — турец. цитадель 16 ст. і старе місто. Від 16 ст. роз­вивається література А. араб. і кабільською мовами, від 20-х рр. 20 ст. — французькою. Серед найві­доміших письмен­ників: Абд аль-Кадір, аль-Маджауї, Мугам­мед Бен-Шенеб, Сі Моганд, Абу аль-Якдан, Башір Брагімі, Мугам­мед аль-Лак­кані, Абу аль-Касим Саадал­ла, А. Урва, Б. Марзак, С. Гумакат, М. Таос, Н. Тідафі, Н. Аба, Н. Фарес та ін. В Україні у зб. «Полумʼя» (1964), «Вогнен­ні вітри», антології «Поезія Африки» (обидві — 1983) та періодиці опубл. твори Д. Шрайбі, Ж. Амруша, Ж. Сенака, Омара Азраджа, А. Грекі, М. Діба, А. Креата у перекл. І. Лебединського, В. Ткаченка, М. Литвинця та ін. 1978 ви­дано роман Сел­лаха Салаха «Терниста дорога» (перекл. Ю. Калениченка), 1982 — романи ат-Тагіра Ват­тара «Туз» (перекл. В. Шагаля й В. Вірина) та «І здригнеться земля» (перекл. І. Єрмакова). Щодо присутності українців в А., то тут, як і у всій Африці, по­стійних укр. поселень не було, оскільки ані екон., ані політична укр. еміграція не повʼязували з ними спец. планів чи надій. У столиці А. жив М. Іванюк — ремісник із Зх. України, що при­їхав сюди після 2-ї світової війни. У 1977–82 в Алжир. ін­ституті нафти працював І. Лобай із США. У 1970–80-х рр. спів­робітником амер. посольства в А. був українець із США Є. Скоцко; послом СРСР в А. працював В. Таратута.

Літ.: Бортняк Я. М. Алжир. К., 1960; Светлов В. С. Алжир сегодня. Москва, 1981; Аргентов В. А. Алжир на новом пути. Москва, 1982; История Алжира в новое и новейшее время. Москва, 1992; Ланда Р. Г. История Алжира. 20 век. Москва, 1999; Лобай І. Українці в Альжирії // Альм. Укр. Нар. Союзу. Нью-Йорк, 1999.

М. П. Дашкевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю