ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Алтагирський заказник

АЛТАГИ́РСЬКИЙ ЗАКА́ЗНИК – зоологічний заказник загальнодержавного значення (від 1974). Знаходиться у Якимів. р-ні Запоріз. обл., в урочищі на правому березі Молочного лиману Азов. моря. Перебуває у віданні Мелітоп. лісомислив. господарства. Назва тюркського походження, означає місце, розташ. під довгим горбом, біля підошви двосхильного підвищення. Лісовий масив закладено у 80-х рр. 19 ст. Нині це оаза серед типового пд. степу. Створення Алтагир. лісництва пов’язане з іменем видат. укр. лісівника П. Сивицького, який 1899 висадив перші саджанці дерев. Нині ліс займає пл. 1193 га, виконує важл. ґрунтозахисну функцію – затримання руху піску. У деревостані переважають однопорідні насадження з білої акації колючої, сосни кримської, сосни звичайної, сосни Веймутова, ялівця Віргінського, ясенів високого та американського, дуба звичайного. Зустрічаються також різні види клена (польовий, ясенелистий, цукристий, татарський) та тополі (бальзамічна, болле, біла, чорна, пірамідальна), в’яз, шовковиця біла, чорна, глід звичайний, всього бл. 100 видів дерев та кущів. До Червоної книги України занесені цимбохазма дніпровська, ястрогал пухнатоквітковий та ковила Лессінґа. Фауна представлена козулею, зайцем русаком, диким кабаном, лисицею, куницею кам’яною. Серед рептилій зустрічаються степова гадюка, ящірка, вуж. Гніздяться бл. 30 видів птахів, на прольоті – бл. 80 видів, зокрема шуліка чорний, яструб-тетерев’ятник, пугач (занес. до Червоної книги України). Лісовий масив Алтагир – рекреаційна зона; на схилах Молоч. лиману розташ. бази та табори відпочинку. В 1956–60 тут побудовано стаціонарну н.-д. біол. станцію Мелітоп. пед. університету.

Літ.: Сакало Д. І. Ботанічна характеристика району Алтагирської біологічної станції Мелітопольського педінституту: Методич. посіб. Мелітополь, 1958; Скрипко Г. С. Растительность. Методика изучения географии Запорожской области. З.; Мелитополь, 1980. Ч. 1; Иоселев Л. Г. и др. Охрана природы Причерноморья. Москва, 1982.

О. В. Левада

Рекомендована література

  1. Сакало Д. І. Ботанічна характеристика району Алтагирської біологічної станції Мелітопольського педінституту: Методич. посіб. Мелітополь, 1958;Google Scholar
  2. Скрипко Г. С. Растительность. Методика изучения географии Запорожской области. З.; Мелитополь, 1980. Ч. 1;Google Scholar
  3. Иоселев Л. Г. и др. Охрана природы Причерноморья. Москва, 1982.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Алтагирський заказник / О. В. Левада // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-43836

Том ЕСУ:

1-й

Дата виходу друком тому:

2001

Дата останньої редакції статті:

2001

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

43836

Кількість переглядів цього року:

16

Схожі статті

Згарський заказник
Природоохоронні місця  | Том 10 | 2010
Г. І. Денисик
Діброва
Природоохоронні місця  | Том 7 | 2007
О. О. Кагало
Мошне
Природоохоронні місця  | Том 21 | 2019
В. І. Гетьман

Нагору