Алтайський край

АЛТА́ЙСЬКИЙ КРА́Й — регіон на південному заході Сибіру (РФ), у басейні верхньої течії р. Об та її витоків — Бії і Катуні. Утвор. 1937. Площа 261,7 тис. км². Насел. 2 млн 822 тис. осіб, із них українців (1989) — 76,7 тис. осіб (2,7 %). У 1926 українці становили 20 % від усього насел. А. к.; 1941 в А. к. прибуло 9,8 тис. осіб, виселених із Зх. України; 1959 тут на спецпоселенні жило 111,9 тис. українців (4,17 %); у зв’язку з масовим звільненням ув’язнених та ін. категорій вивезених, їхня кількість 1970 скоротилася до 81,7 тис. (3,06 %). Гол. місто — Барнаул. Переважають рівнинна місцевість, степ. і лісостеп. зони; гол. с.-г. р-н Сибіру, більша частина території розорана (чорноземи і солонцево-солончак. ґрунти); А. к. був одним з осн. р-нів освоєння цілин. і залеж. земель у 1950-х рр. Найбільші частини А. к. — Кулундин. степ і Приоб. плато на лівому березі р. Об. Кулундин. степ (центр. поселення — Кулунда) — регіон, де найбільша питома вага укр. насел.: у Родинському р-ні — 28 %, Бурлинському — 23 % тощо (1926 у цій місцевості, що входила до складу Славгород. округу, 51 % насел. були українці; чисельно переважали у 363 із 837 насел. пунктів округу). У Кулундин. степу розвинене с.-г. виробництво. Від кін. 19 ст. — регіон інтенсив. укр. аграрної (передусім хлібороб.) колонізації, гол. чином із Полтав., Черніг., Харків., Київ., Херсон., Курської губерній, спричиненої масовим малоземеллям і безземеллям селян; колонізації сприяло відкриття Сибір. залізниці, уряд. політика підтримки переселень на вільні землі за Уралом, а надто столипін. аграрна реформа 1906–08. До 1914 на землі сучас. А. к. щороку припадало від 1/3 до 1/2 всіх переселенців у Сибір; з них бл. 1/3 становили переселенці з України; українці селилися невеликими однонац. селами по 200–500 осіб або групами сіл; чимало поселень сучас. А. к. мають назви укр. походження: Полтава, Полтавка, Новополтава, Полтавське, Ново-Полтавське, Ромни, Біла Церква, Білоцерківка, Київське, Новокиївське, Яготино, Харківка, Харківське, Харково, Славгород, Родино, Малороманівка, Златополь, Незамай та ін. Разом з областями сучас. Пн., Сх. і Центр. Казахстану А. к. входив до Сірого Клину (або Сірої України, неофіц. назва лісостеп. і степ. земель, масово і компактно засел. українцями; в 1920-х рр. у 44-х із 81-го р-нів вони чисельно переважали ін. національності). Переселенці з України принесли з собою нові способи обробітку ґрунту, різні сорти с.-г. культур, розвинули хліборобство, плодове садівництво, городництво, цукрове виробництво, м’ясне і молочне тваринництво.

У 1920–30-х рр. селянство краю зазнало «розкуркулення», масових репресій, переселень у Нарим, інші р-ни Пн. Сибіру. У 1920-х рр. в Алтай. губ. виконкомі працював укр. нац. підрозділ, відроджувалося нац. життя: працювали укр. школи (у 1934 заборонені), нар. укр. театри, виходили укр. газети, у кожному селі були укр. фольклорні співочі і танц. колективи. Від серед. 1930-х рр. укр. насел. А. к. зазнає масової русифікації. За Всесоюз. переписом насел. 1989, укр. мову вважають рідною 28 % українців А. к. (у 1959 їх було 44,2 %); згідно з соціолог. дослідженням (поч. 1990-х рр.) 80 % усвідомлюють себе українцями, 85 % знають і співають українські пісні. Після 1991 у місцях масового компакт. проживання українців (напр., у 10-тис. с. Родино, де іменем Т. Шевченка названо вулицю і є пам’ятник першопереселенцям з України, у с. Семенівка Кулундин. р-ну та в ін.) були організовані шевченків. вечори, свято вулиці Тараса, Дні укр. культури, дегустація укр. кухні, самодіяльні театр. постановки, лекції з історії України, радіотрансляції українською мовою, розширився репертуар самодіял. фольклор. колективів, відродилися деякі укр. нар. традиції (колядування і щедрування), у б-ці м. Кулунда організовано виставку літ-ри з історії краю з новими матеріалами, надісланими з України. Крайова студія телебачення зняла серію докум. фільмів про історію і нинішнє життя українців в А. к. У Барнаулі організовано Укр. культурне товариство.

Розмір шрифту

Алтайський край

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю