Альтруїзм

АЛЬТРУЇ́ЗМ (франц. altruisme, від лат. alter – інший) – безкорисливе ставлення людини до інших людей, здатність поступатися власними інтересами задля допомоги тим, хто її потребує. Термін «А.» увів І. Кант. Протилежність егоїзмові. Сучасні теорії А. (теорії соц. обміну та рац. вибору) наголошують на його перевагах над егоїзмом та меркантил. ставленням до людей як у заг.-соц., так і в індивід. сенсі. А. – один із важл. чинників стабілізації та гармонізації міжособових і міжгрупових соц. відносин. Дослідж. психологів та соціологів свідчать, що наявність альтруїст. мотивів поведінки є важл. передумовою формування в людини почуття самоповаги, задоволеності життям і можливості очікувати підтримки від оточуючих. Чинники, що спонукають людину до альтруїст. поведінки, поділяються на індивід.-психол. (індивід. схильність до А.), соц.-нормат. (моральні норми, соц. винагороди, що заохочують прояви А.), ситуативні (життєві та соц. ситуації, що сприяють альтруїст. вчинкам). Альтруїст. поведінка заохочується реліг. та морал. нормами, позитивно висвітлюється у фольклорі та худож. літ-рі. Її позитив. вплив на гармонізацію люд. взаємин важко переоцінити. Але тоді, коли альтруїст. мотивація абсолютизується, А. може стати одним із чинників руйнації соц. та міжособ. взаємин, перетворюватися на нав’язливий патерналізм (намагання зробити людям краще, ніж їм самим того хочеться). Саме таку форму А. експлуатують ідеологи фанатизму і тоталітаризму, закликаючи людей до жертовності задля втілення у життя соц. утопій. Такого характеру А. заохочувала влада за часів панування комуніст. ідеології. Як наслідок – у масовій свідомості досі поширені стереотипи патерналізму та індивід. безвідповідальності.

Літ.: Головаха Е., Панина Н. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989; Соціальна психологія. Ів.-Фр., 1994; Истоки альтруизма // Человек. 1995. Вып. 5, 6; Майерс Д. Социальная психология. Х., 1997; Гуманізм і моральність: екзистенційні виміри. Л., 1997; Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України: Зб. наук. пр. Острог, 1998.

Є. І. Головаха

Рекомендована література

Головаха Е., Панина Н. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989;
Соціальна психологія. Ів.-Фр., 1994;
Истоки альтруизма // Человек. 1995. Вып. 5, 6;
Майерс Д. Социальная психология. Х., 1997;
Гуманізм і моральність: екзистенційні виміри. Л., 1997;
Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України: Зб. наук. пр. Острог, 1998.