Альтруїзм
Визначення і загальна характеристика
АЛЬТРУЇ́ЗМ (франц. altruisme, від лат. alter — інший) — безкорисливе ставлення до інших людей, здатність поступатися власними інтересами задля допомоги тим, хто її потребує. Термін «альтруїзм» запровадив І. Кант. Протилежний до егоїзму. Сучасні теорії А. (теорії соціального обміну та раціонального вибору) наголошують на його перевагах над егоїзмом і меркантильним ставленням до людей як у загальносоціальному, так і в індивідуальному сенсі. А. — важливий чинник стабілізації та гармонізації міжособистісних і міжгрупових соціальних відносин. Дослідження психологів і соціологів свідчать, що альтруїстичні мотиви поведінки є важливою передумовою формування в людини почуття самоповаги, задоволеності життям і можливості очікувати підтримки від оточення. Чинники, що спонукають людину до альтруїстичної поведінки, поділяють на індивідуально-психологічні (індивідуальна схильність до А.), соціально-нормативні (моральні норми, соціальні винагороди, що заохочують прояви А.) та ситуативні (життєві та соціальні ситуації, що сприяють альтруїстичним вчинкам). Альтруїстичну поведінку заохочують релігійні та моральні норми, її позитивно висвітлюють у фольклорі та художній літературі. Її позитивний вплив на гармонізацію людських взаємин важко переоцінити. Проте, коли альтруїстичну мотивацію абсолютизують, А. може стати одним із чинників руйнації соціальних і міжособистісних взаємин, перетворюватися на нав’язливий патерналізм (намагання зробити людям краще, ніж їм самим того хочеться). Саме таку форму А. експлуатують ідеологи фанатизму й тоталітаризму, закликаючи людей до жертовності задля втілення у життя соціальних утопій. Такий характер А. заохочувала влада за часів панування комуністичної ідеології. Як наслідок — у масовій свідомості досі поширені стереотипи патерналізму та індивідуальної безвідповідальності.