Алювіальні ґрунти

Визначення і загальна характеристика

АЛЮВІА́ЛЬНІ ҐРУНТИ́  — ґрунти, що утворюються в заплавах річок і яким властиве періодичне затоплення паводковими водами та відкладення на їхній поверхні алювію (див. Алювіальні відклади). Площа А. ґ. в Україні — понад 1 млн га. Формуються під лучною, лучно-болот., болот. та дерев. рослинністю в умовах постійного ґрунт. зволоження. За вод. режимом та пов’язаними з ним процесами обміну між ґрунтами й рослинністю серед А. ґ. розрізняють: алюв. дернові, алюв. лучні, алюв. лучно-болотні та алюв. болотні ґрунти. На території України алюв. дерн. ґрунти утворюються у прирусл. частині заплави на шаруватих алюв. відкладах в умовах низького рівня ґрунт. вод. Найпоширеніші серед них слабогумусні: вміст гумусу 1–1,5 %; мають малопотуж. профіль, малородючі; використовують їх переважно під пасовища. Алюв. лучні ґрунти займають центр. частину заплав, складаються з супіщано-суглин. алювію й характеризуються неглибоким (1–2 м) заляганням ґрунт. вод, добре гумусовані. Ґрунт. профіль розвинутий (заг. потуж. 45– 85 см) і має такі горизонти: гумусовий (потуж. 20–40 см), гумусовий перехідний та перехідний до породи, оґлеєний. Родючість висока; їх використовують переважно під сіножаті й пасовища. У притерас. частині заплав в умовах надмір. зволоження розвиваються алюв. лучно-болотні (рівень ґрунт. вод — 1–1,5 м) та алюв. болотні (рівень ґрунт. вод бл. 1 м) ґрунти; їм властиве інтенсивне оґлеєння, вони часто озалізнені та засолені. Родючість знижена, використання можливе лише при здійсненні необхід. меліорат. заходів. Бонітет А. ґ. в Україні коливається в межах 25–63 балів.

Завантажити статтю