Аміт Осман

АМІ́Т Осман (28. 02. 1910, с. Денізбачі Євпаторій. пов. Таврій. губ., нині с. Денисівка Чорномор. р-ну, АР Крим — 17. 03. 1942, на фронті) — кримськотатарський поет, перекладач, журналіст. Учасник 2-ї світової війни. Навч. у Сімфероп. пед. інституті (1928–32). 1932–41 працював у ред. г. «Яш къувет» («Молода сила»), де ще у 1925 було надруковано його перші вірші, г. «Яш ленинджилер» («Молоді ленінці»), відп. секретарем ж. «Эдебият ве культура» («Література і культура»). Вийшли дві поет. зб.: «Биринджи баразна» («Перша борозна», 1933) та «Меним баарим» («Моя весна», 1941; обидві — Сімферополь); видати зб. віршів для дітей «Кучюк достларыма» («Моїм маленьким братам») перешкодила війна. Деякі вірші вміщено посмертно у зб. «Он экилернинъ хатиреси» («Пам’ять про дванадцятьох», Ташкент, 1970). 1972 у Ташкенті видано книгу А. «Челик давушы» («Дзвін криці»). А. перекладав кримськотатар. мовою твори Т. Шевченка, О. Пушкіна, І. Крилова, М. Лермонтова.

Рекомендована література

1. Нагаев С., Фазыл Р. Къырымтатар эдебияты тарихына бир назар (Погляд на історію кримськотатарської літератури) // Йылдыз (Зірка). 1989. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Деятели крымскотатарской культуры. (1921–1944 г.): Биобиблиографический словарь / Гл. ред. и сост. Д. П. Урсу. Сф., 1999;
   Google Scholar Internet
3. Къуртнезир.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю