Аналогія

Визначення і загальна характеристика

АНАЛО́ГІЯ (грец. ἀναλογία — від­повід­ність) — подібність, схожість за певними властивостями, ознаками або від­ноше­н­нями загалом від­мін­них предметів та явищ. А. в логіці — умовивід, у якому на під­ставі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість їх за ін. ознаками. За А. зна­н­ня, набуте при спо­стережен­ні певного обʼєкта (моделі), пере­носиться на інший, менш наочний чи до­ступний для дослідже­н­ня. Висновки за А. щодо конкрет. обʼєктів гіпотетичні — їх правильність зʼясовують шляхом подальших досліджень і пере­вірок. У сучас. науці роз­виненою галуз­зю за­стосува­н­ня А. є т. зв. теорія подібності, що використовується при моделюванні. А. існуючого, А. буття є одним з осн. принципів схоластики, що об­ґрунтовує можливість пі­зна­н­ня буття Бога через буття світу, який він створив. А. права — специф. при­йом роз­вʼяза­н­ня держ. органами та служб. особами юрид. питань, не врегульованих нормами права, оскільки наявні у чин­ному законодавстві прогалини. У такому випадку ріше­н­ня в справі при­ймають, за­стосовуючи заг. принципи, осн. засади та зміст від­повід. галузей права, нац. чи між­нар. систем права. Вдаватися до А. можна лише тоді, коли пита­н­ня, яке роз­глядається, прямо не врегульоване нормою права або коли немає норм, які регулюють подібні від­носини, внаслідок чого неможливо скори­статися А. закону, або коли це до­зволено чи принаймні не заборонено законом. В Україні А. права має допоміж. характер і обмежену сферу за­стосува­н­ня. Так, аби зменшити ймовірність поруше­н­ня прав громадян, у сфері кримінал. та адм. права А. не допускається взагалі. Сфера за­стосува­н­ня А. права звужується у процесі роз­витку і вдосконале­н­ня законодавства. А. в мово­знавстві — уподібне­н­ня, на­ближе­н­ня однієї мовної одиниці до ін., більш поширеної, регулярної, продуктивної на під­ставі формальної або значен­нєвої подібності. А. діє на різних мовних рівнях. Виділяють зміни за А., творе­н­ня за А. і пошире­н­ня у функціонуван­ні за А. Залежно від формал. і зміст. аспекту мовних одиниць ви­окремлюють однорівневий (формал. і семант.) та дворівневий (формал.-семант. і семант.-формал.) типи, а залежно від способу організації від­ношень мовних одиниць — парадигматичний і синтагматичний типи А. У літературо­знавстві А. — худож.-стиліст. при­йом, близький до порівня­н­ня, але з більш роз­горнутою структурою. Щоб роз­крити суть певного складного явища, письмен­ник зображує інше, подібне і вже зна­йоме читачеві явище. А. в біо­логії — зовн. подібність організмів різних системат. груп, а також органів або їхніх частин, що походять із різних вихідних зачатків і мають неоднак. будову. А. зумовлюється при­стосува­н­ням організмів до життя в подіб. умовах або викона­н­ням органами однак. функції. Такі від­мін­ні за походже­н­ням, але подібні за виконуваною функцією органи називаються аналогічними. Приклад А. — крила птахів, що роз­виваються з особливого зачатка і мають скелет, крила метелика, що роз­виваються зі складки зовн. покривів тіла; колючки глоду — видо­змінені стебла, а колючки барбарису — видо­змінене листя. А. в на­вчан­ні — педагог. при­йом, який використовується під час поясне­н­ня виведеного екс­перимент. шляхом нового, далекого від звичайних уявлень учнів поня­т­тя за допомогою частково схожих понять; він полегшує учням засвоє­н­ня матеріалу, активізує їхнє мисле­н­ня, стимулює до пошуків тощо. А. в техніці — схожість у якихось властивостях, проявах, особливостях машин або механізмів (а також матеріалів, явищ, процесів) зі своїми моделями.

Літ.: M. Hesse. Models and analogies in science. London; New York, 1963; Уемов А. И. Аналогия в практике на­учного ис­следования. Москва, 1970; Никитина Ф. А. Влияние аналогии на словообразование. К., 1973; Кубрякова Е. С. Размышления об аналогии // Сущность, развитие и функции. Москва, 1987; Медвідь А. Г. Фізика в поня­т­тях, формулах, законах, аналогіях: Довід. для учнів, студентів та абітурієнтів. Т., 1998.

О. М. Рижко, О. В. Савченко

Завантажити статтю