АНАТО́ЛІЙ (Дублянський Анатолій Захарович; 11. 11. 1912, с. Пере­токи, Луцького пов., пізніше Ківерців. р-ну Волин. обл. — 28. 10. 1997, м. Новий Ульм, ФРН) — церковний діяч УПЦ в Західній Європі. Почес. д-р філософії УВУ (1988), дійс. чл. НТШ (1992). Син іконописця й різьбяра. Навч. на гуманістичних ф-тах Віден. (1931–33) та Варшав. (1936–38) університетів. Магістр філософії. Працював у Волин. крає­знав. музеї (Луцьк), учителем та журналістом (1938– 42). Друкував стат­ті істор.-крає­знав. змісту в часописах Волині, також спів­працював з Польс.-укр. бюлетнем. Редагував г. «Український голос» (Луцьк, 1942–44). Від 1944 — в еміграції. 8 грудня 1951 висвячений на диякона (Мюнхен; архі­єпис­коп Никанор), 9 грудня — на священика. Редагував ж. «Рідна Церква» (1952–88). Протоі­єрей (травень 1956), прото­пресвітер (1973). Прийняв чернецтво 24 травня 1981. Єпис­коп Лондонський і Західноєвропейський (хіротонія 31 травня 1981, Бавнд-Брук; митрополит Мстислав, архі­єпис­копи Марко й Костянтин), архі­єпис­коп Паризький (1983), митрополит Паризький і Західноєвропейський (1994).