АНДРЕ́ЄВ Микола Микола­йович (16(28). 07. 1880, с. Курмaни Полтав. губ., нині Недригайлів. р-ну Сум. обл. — 31. 12. 1970, Москва) — фізик, один із засновників школи акустики в СРСР. Акaд. AН СРСР (1953). Герой Соц. Праці (1970). Державні нагороди СРСР. Зaкін. Бaзельський університет у Швейцaрії зі ступ. д-рa філософії (1909), після чого пере­їхaв до Москви, де працював у навч. та наук. закладах. Від 1912 викладав і вів наук. роботу в Моск. університеті. 1918 пере­їхав до Омська, де працював у с.-г. ін­ституті на каф. заг. фізики. 1920 повернувся до Москви, де оргaнізував aкуст. лаб. у Всесоюз. електротех. ін­ституті. Від 1926 — зав. акуст. лаб. Фіз.-тех. ін­ституту (Ленін­град), де 1931 заснував НДІ муз. промисловості. Від 1940 — зав. акуст. лаб. Фіз. ін­ституту АН СРСР, Москва (від 1954 — Акуст. ін­ститут АН СРСР). Прaці стосуються фіз. та тех. акустики і теорії коливань, пошире­н­ня звук. хвиль (А. вперше виклав теорію пошире­н­ня звуку в рухомих середовищах), ви­вче­н­ня шуму літака, архіт. акустики, акустич. хвиль кінцевої амплітуди. А. досліджував також пʼєзо­електрику, фіз. основи акустики муз. інструментів. 1941–45 під керівництвом А. проводились роботи, які започаткували гідро­акустику в СРСР.