Андреєва-Дельмас Любов Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

АНДРЕ́ЄВА-ДЕЛЬМА́С Любов Олександрівна (справж. — Тищинська; 17(29). 09. 1884, Чернігів — 30. 04. 1969, Ленін­град, нині С.-Петербург) — оперна спів­ачка (мецо-сопрано), педагог. Музики навч. у своєї матері — піаністки З. Дельмас. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1905, кл. вокалу Н. Ірецької). 1905–06 — солістка «Нової опери» в С.-Петербурзі, 1908–09 — Київ. опери, 1910–11 — С.-Петербур. нар. дому, 1913–19 — Театру муз. драми, 1919–22 — Держ. театру опери і балету в Петро­граді. 1912–14 брала участь у «Рос. сезонах» в Монте-Карло й Парижі. 1934–51 — викладач (від 1938 — доцент) Ленінгр. консерваторії. 1937 очолювала вокал. студію в Палаці культури ім. С. Кірова. Записала на грамплатівки 7 творів («Грамофон», С.-Петербург, 1906, 1914). Талант спів­ачки високо цінували М. Малько, О. Глазунов, К. Станіславський, К. Чуковський та ін. О. Блок присвятив їй цикл лірич. поезій «Кармен» (1914). Їхнє листува­н­ня тривало кілька років (1914–22). Зберігся порт­рет спів­ачки роботи О. Мурашка (С.-Петербург, приватна колекція). У репертуарі А.-Д. було понад 60 лірич., драм. і комедійних партій: Хівря («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), Ганна («Майська ніч» М. Римського-Корсакова), Графиня, Солоха («Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського), Княгиня («Русалка» О. Даргомижського), Даліла («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Азучена, Амнеріс («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Лаура («Джоконда» А. Понкієл­лі).

Пр.: Моя ученица // Муз. кадры. 1940. № 20–21.

Літ.: Клинко Т. Л. А. Дельмас-Андреева // Музыка и жизнь. 1973. Вып. 2; Емельянова В., Стенюкова А. Любовь Андреева-Дельмас // ЛР. 1980, 7 берез.

Т. М. Лебединська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю