АНДРЕЄ́ВСЬКИЙ Сергій Аркаді­йович (29. 12. 1847(10. 01. 1848), с. Олександрівка, нині Дні­проп. р-ну Дні­проп. обл. — 09. 11. 1918, Петро­град, нині С.-Петербург) — адвокат, криміналіст, поет, літературний критик. Закін. Харків. університет (1869). Працював судовим слідчим, товаришем прокурора окруж. суду в Казані (від 1870) і С.-Петербурзі (від 1871). Від 1878 — присяжний повірений, захисник у кримінал. справах. Був блискучим суд. оратором. Висловлювався за запобіга­н­ня правопорушень як напрям роз­витку криміналіст. політики, пропонував роз­ширити владу судді щодо помʼякше­н­ня покара­н­ня, надавати суду право обирати для кожного випадку мін. покара­н­ня, закликав зʼясовувати причини злочинів, щоб забезпечити справедливість покара­н­ня. У промовах посилався на класиків світ. та рос. літ-ри. Його «Защитительные речи» (1891) витримали 5 ви­дань. Літ. діяльність почав у 80-х рр. 19 ст. пере­кладами з франц. Автор зб. «Стихотворения. 1878–1885» (1886). У поезіях А. висловлював свої ліберально-демократ. пере­кона­н­ня, з від­чутним роз­чарува­н­ням в ідеалах юності. Автор літ. порт­ретів та есе «Литературные очерки» (1902). Після смерті А. ви­дано «Книгу о смерти. Мысли и воспоминания» (1924).