ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Андрич Іво

А́НДРИЧ Іво (Andriħ Ivo; 09. 10. 1892, с. Долац, передмістя Травника, Боснія – 13. 03. 1975, Белґрад) – боснійський і сербський письменник, громадський діяч. Дійсний член Серб. АН (1946), член-кореспондент Югослав. (1951) та Словен. (1953) Академій наук і мистецтв, почес. д-р н. Сараєв. і Краків. університетів; депутат Скупщини Боснії і Герцеґовини та Союз. скупщини Югославії. Нобелів. премія за літературу (1961). Закін. гімназію у Сараєві (1911); літ-ри й історію слов’ян вивчав в університетах Заґреба, Відня, Кракова, Ґраца, де 1924 захистив доктор. дисертацію. Під час 1-ї світової війни за підозрою у нелояльності до австро-угор. влади майже рік перебував у кількох в’язницях та на засланні у рідній Боснії, поблизу Травника. В 1921–41 працював у дипломат. представництвах Югославії у Римі, Парижі, Мадриді, ін. європ. столицях, в останні роки – посол у Берліні. Твор. шлях починав як поет: перші поезії опубл. 1911–12 у сараєв. часописі «Босанска вила», перша добірка поезій з’явилася у колект. зб. «Hrvatska mlada lirika», виданій 1914 у Заґребі. 1918 і 1920 там само вийшли друком 2 книги поет.-медитатив. прози «Ex ponto» та «Nemiri», гол. мотивом яких було болісне прагнення-шукання абсолютного у дусі С. К’єркеґора. Опубл. 1920 у Белґраді перше оповідання А. «Пут Али ħeрзелеза» – смілива інтерпретація поет. перлини босній. мусульман. епосу – виявила у модер. поета-верлібриста хист до прози. Три зб. оповідань, що вийшли у міжвоєн. період, а також повоєнні «Изабране приповетке» (Сараjeво, 1945), «Мост на Жепи. Приповетке» (1947), «Нове приповетке» (1948; обидва – Белґрад), «Priča o vezirovom slonu» (Zagreb, 1948; Беоґрад, 1952) засвідчили зростання таланту А. Світ. славу письменникові принесли створені ним у 40-х рр. романи «Травничка хроника. Конзулска времена» (1942) та «На Дрини ħуприja. Вишеградска хроника» (1943; обидва – Белґрад, 1945), роман «Госпоħица» (1944, видана – Сараєво, 1945), повісті «Зеко» (1950) і «Проклета авлиjа» (1954, обидві – Белґрад). По смерті опубл. незакінч. роман «Омер-паша Латас», близький за концепцією до перших двох великих творів, і, можливо, також задуманий як «хроніка», цього разу «Сараєвська». Близькі за драм. тональністю до екзистенц. світовідчуття, істор. романи А. водночас несуть у собі потуж. заряд гуманності й незнищен. оптимізму, є історією не фактів і подій, а історією людини та її долі. Серед епізодич. персонажів «Мосту на Дрині» своєю болісно-трагіч. історією справляє незабутнє враження постать укр. вояка австро-угор. війська Федуна, причиною загибелі якого стала його власна щирість і душевна чистота. Вагомий внесок А. у літературознавчу есеїстику представлений публікаціями різних років про значення для історії культури творчості П. Нєгоша, В. Караджича, С. Матавуля, П. Кочича, З. Джумгура та ін. Укр. мовою окремі твори А. переклали С. Панько, І. Ющук, М. Шпаковатий, Є. Пащенко, З. Гончарук та ін.

Тв.: укр. перекл. – Проклятий двір. 1957; Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. 1957; 1977; Зеко. 1958; Притча про візирового слона та інші новели. 1973; Оповідки з дитинства. 1981; Знаки вздовж дороги. 1991 (усі – Київ).

Літ.: Василенко П. Повість югославського письменника українською мовою // ЛГ. 1957, 22 жовт.; Ющук І. Співець людяності // Андрич І. Притча про візирового слона та інші новели. К., 1973; Панько С. Нобелівський лауреат // Дороги, друзі… Нотатки письменника. Уж., 1974; Ющук І. Через минуле до сучасності // Андрич І. Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. К., 1977; Рудяков П. Між вічністю і часом: життя і творчість Іво Андрича. К., 2000.

В. Г. Гримич

Основні твори

укр. перекл. – Проклятий двір. 1957; Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. 1957; 1977; Зеко. 1958; Притча про візирового слона та інші новели. 1973; Оповідки з дитинства. 1981; Знаки вздовж дороги. 1991 (усі – Київ).

Рекомендована література

  1. Василенко П. Повість югославського письменника українською мовою // ЛГ. 1957, 22 жовт.;Google Scholar
  2. Ющук І. Співець людяності // Андрич І. Притча про візирового слона та інші новели. К., 1973;Google Scholar
  3. Панько С. Нобелівський лауреат // Дороги, друзі… Нотатки письменника. Уж., 1974;Google Scholar
  4. Ющук І. Через минуле до сучасності // Андрич І. Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. К., 1977;Google Scholar
  5. Рудяков П. Між вічністю і часом: життя і творчість Іво Андрича. К., 2000.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Андрич Іво / В. Г. Гримич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-44160

Том ЕСУ:

1-й

Дата виходу друком тому:

2001

Дата останньої редакції статті:

2001

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

44160

Кількість переглядів цього року:

12

Схожі статті

Нагуляк
Людина  |  Том 22 | 2020
Т. В. Басанець
Лазар
Людина  | Том 16 | 2016
Л. Г. Рева
Міттеран
Людина  | Том 21 | 2019
А. І. Жуковський

Нагору