Андрієвський Леонід Іванович
АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Леонід Іванович (14. 03. 1942, м. Лубни Полтавської обл. — 11. 01. 2025) — графік, живописець, мистецтвознавець. Член НСХУ (1994). Народний художник України (1998). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1995). Закінчив Київський університет (1976). Мистецьку освіту здобув у художніх студіях м. Лубни (1957– 58, у В. Симонюти) і м. Совєтська Гавань Хабаровського краю, РФ (1958–61). Від 1998 — директор видавництва «Криниця», від 2000 — професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Працював у галузях монументально-декоративного, станкового живопису і книжкової графіки. У галузі станкового живопису віддає перевагу пейзажеві, у книжковій графіці — комплексному оформленню книги. Оформив: книгу П. Толочка «Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности 12–13 веков» (1980), «Древний Киев» (1983); альбоми «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві 12– 20 століть» (1982); «Український портретний живопис першої половини 19 століття» В. Рубан (1984); «Мистецтво, народжене Жовтнем. Українське радянське образотворче мистецтво та архітектура. 1917–1987» (1987; усі — Київ); «Українське народне малярство 13–20 століть. Світ очима народних митців» (1991); «Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга» Я. Запаска (1995; обидві — Львів); «На спомин рідного краю. Україна у старій листівці» (К., 2000). Здійснив монументально-декоративні розписи для торгових павільйонів у Празі (1989). Має живописні твори (пейзажі), графічні композиції, праці з питань образотворчого мистецтва.
Рекомендована література
- Підгора В. Печалі й радості Леоніда Андрієвського // Сучасність. 1995. № 6;
- Бєлічко Ю. Леонід Андрієвський — майстер книги // Дніпро. 1996. № 9–10.
Завантажити статтю
Людина 
