Андріцою Александру

АНДРІЦО́Ю Александру (Andrițoiu Alexandru; 08. 10. 1929, с. Вашкеу Біхорського пов. — 03. 10. 1996, Бухарест) — румунський поет, публіцист, перекладач. Державна премія Румунії (1953). Навч. у Клузькому університеті, закін. літ. школу ім. М. Емінеску в Бухаресті (1951). Працював у ред. часописів «Contemporanul» («Сучасник»), «Luceafărul» («Лучафер»), «Gazeta literară» («Літературна газета»), «Viața militară» («Військове життя»), у дит. журналах. Був відп. редактором ж. «Familia» («Сім’я»). 1949 дебютував в обл. г. «Lupta Ardealului» («Боротьба Ардялу»), видав окрему зб. віршів «In Ţara moților se face ziuă» («В країні моців настає день»). Зарекомендував себе як спадкоємець пафосу О. Ґоги та М. Бенюка. Його утверджув. поезія, сповнена врівноваж. інтенсивності та чутливості, оспівує насамперед вихідців з Ардялу. Наступні зб. «Dragoste şi ură» («Любов і ненависть», 1957), «Porțile de aur» («Золоті ворота»), «Deceniul primăverii» («Десятиліття весни», обидві — 1958), «Cartea de lângă inimă» («Книга біля серця», 1959), «File de cronică» («Сторінки хроніки», 1962) — гімни-прославляння земляків, твори, позначені поет. напругою і винахідливістю римування. Вірші зі зб. «Constelația lirei» («Сузір’я ліри», 1963), «Vârful cu dor» («Вершина бажань», 1964), внаслідок зосередження А. над формою поезії й сутністю творця, стали класичними поетич. зразками. У зб. «Simetrii» («Симетрії», 1970), «Euritmii» («Евритмії», 1972), «Aur» («Золото»), «Pe drumul meu» («Моїм шляхом», обидві — 1974), написаних муз. розміреними віршами, співзвуч. з поезією Й. Мінулеску, А. оспівує люд. переживання. Як антиейфорична запорука в них присутні акценти самоіронії. Твори А. перекладено франц., угор. мовами. Автор публіцист. кн. «Curcubeu peste Carpați» («Райдуга через Карпати», 1987), «Prin Ţara dimineților liniştite» («Країною тихих ранків», 1989). Усі твори видано в Бухаресті. Упорядкував і переклав зб. віршів Й. Уткіна (1959), Н. Зідарова (1971), Р.-М. Рільке (1984), І. Хорвата (1988); добірки лат. (1964), грец. (1968), антології французькомовної канад. (1976), класичної й сучасної в’єтнам. (1980), китай. (1990) поезії (одноосібно і в співавт.). Переклав кілька віршів П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка, О. Масикевича; опублікував статтю про Т. Шевченка в ж. «Veac nou» («Новий вік», 1959, № 9). Укр. мовою окремі вірші А. переклав А. М’ястківський, а в Румунії — С. Ткачук, М. Михайлюк, М. Корсюк, друкуючи їх в україномовній г. «Новий вік» (після 1989 «Вільне слово») і ж. «Наш голос».

Завантажити статтю