Аніматизм

АНІМАТИ́ЗМ (від лат. animatus — одушевлений, одухотворений, живий) — віра в загальну, без­особову одухотвореність природи без виділе­н­ня окремих конкретних духів чи божеств. Термін «А.» за­провадив англ. антрополог Р. Маретт, проти­ставивши його анімізмові, тобто вірі в нематеріальні істоти (душі та духи), що Е. Тейлор, Г. Спенсер та ін. трактували як початк. стадію релігії. На­громаджений на­прикінці 19 — поч. 20 ст. дослідниками примітивних су­спільств фактологіч. матеріал певною мірою свідчив на користь А. Виявилось, що процесу дуалізації світу, поділу його на природне і над­природне, мирське і священ­не, до­зволене і заборонене, пере­дував період, коли людина установлювала спільність між собою та обʼєктами природи — тваринами, рослинами, мінералами тощо, яких вона наділяла жи­т­тям, подібним до свого. Первісна людина вірила у можливість спілкува­н­ня з ними, як з люд. істотами, що мають волю та бажа­н­ня, пере­бувають у певних сусп. взаєминах. Однак на початк. стадіях вона не намагалася від­ділити одухотворену основу від самого обʼєкта, оскільки у її сві­домості ще не від­булося від­діле­н­ня власного тіла від душі. Для неї оста­н­ня була такою ж матеріальною, як і тіло. З по­гляду реліг. метафізики, як за­уважує франц. філософ і соціолог М. Ґюйо, весь світ мислився на­громадже­н­ням живих тіл. Первісна людина не усві­домлювала походже­н­ня різних чут­тєвих якостей, які вона наївно приписувала самим речам. Віру в без­особову, анонімну, всюди існуючу силу, що оживотворює природу, Р. Маретт у своїй кн. «Threshold of Religion» («Зоря релігії», 1909) ви­значає як початк. стадію релігії. А. разом з ін. преанімістич. теоріями, зокрема концепцією Дж. Фрейзера, викладеною в капіт. праці «The Golden Bough» («Золота гілка», 1890–1915), де об­стоює думку, що анімізмові пере­дував вік магії, або положе­н­нями Л. Леві-Брюля (див. Анімізм) про первісний дологічний містицизм, — збагатили уяву про початк. засади реліг. вірувань, показуючи також недосконалість анімістич. теорії, яка обі­йшла увагою пита­н­ня про форми тілесної душі, разом з повʼязаними з цим чародійськими обрядами, що є такими ж або навіть давнішими ніж А. Слід від­різняти А. від того напрямку в філософії природи, який по­значають терміном «панпсихізм», хоча між ними існує очевидна спорідненість (див. Панпсихізм).

Літ.: Клингер В. Животное в античном и современ­ном суеверии. К., 1909; Вундт В. Миф и религия / Пер. с нем. С.-Петербург, 1912; Штернберг Л. Я. Первобытная религия в свете этно­графии. Ленин­град, 1936; Токарев С. А. Ран­ние формы религии и их развитие. Москва, 1964; Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Лц., 1997; Борейко В. Е. Экологические традиции, поверья, религиозные воз­зренья славянских и других народов: В 2 т. К., 1996; 1998.

П. В. Голобуцький

Завантажити статтю