Анічков Євген Васильович
А́НІЧКОВ Євген Васильович (02(14). 01. 1866, м. Боровичі, нині Новгород. обл., РФ — 22. 10. 1937, Белґрад) — літературознавець, літературний критик, фольклорист. Закін. істор.-філол. факультет С.-Петербур. університету (1892). Учень О. Веселовського. Під час військ. служби в Україні (1888–89) вивчав звичаї та обряди укр. селянства, записував пам’ятки усної нар. творчості, повір’я, легенди. 1895–1901 — приват-доцент, 1901–03 — завідувач кафедри зх. літ-р Київ. університету. Автор числен. праць з історії рос. та зх.-європ. літ-р, історії естетики, статей про літ. процес 1-ї чв. 20 ст. Зробив вагомий внесок у слов’ян. етнологію та вивчення давньої писемності й культури. У монографіях використав твори укр. усної нар. поезії. На підставі вивчення побуту, обрядів та ритуал. звичаїв укр. селянства у А. склалася концепція язичництва, згідно з якою воно було «сільськогосподарською релігією», де культи мали суто практ. значення. 1898–1901 — секретар Істор. товариства Нестора-літописця при Київ. університеті.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Весенняя обрядовая песня на Западе и у славян. Ч. 1, 2. С.-Петербург, 1903–05; Язычество и Древняя Русь. С.-Петербург, 1914; Христианство и Древняя Русь. Прага, 1924; Западные литературы и славянство. Прага, 1926; К религиозным воззрениям наших шестидесятников. Белград, 1931.
Завантажити статтю
Людина 
