А́НІЧКОВ Євген Васильович (02(14). 01. 1866, м. Боровичі, нині Новгород. обл., РФ — 22. 10. 1937, Белґрад) — літературо­знавець, літературний критик, фольклорист. Закін. істор.-філол. факультет С.-Петербур. університету (1892). Учень О. Веселовського. Під час військ. служби в Україні (1888–89) ви­вчав звичаї та обряди укр. селянства, записував памʼятки усної нар. творчості, повірʼя, легенди. 1895–1901 — приват-доцент, 1901–03 — завідувач кафедри зх. літ-р Київ. університету. Автор числен. праць з історії рос. та зх.-європ. літ-р, історії естетики, статей про літ. процес 1-ї чв. 20 ст. Зробив вагомий внесок у словʼян. етнологію та ви­вче­н­ня давньої писемності й культури. У моно­графіях викори­став твори укр. усної нар. поезії. На під­ставі ви­вче­н­ня побуту, обрядів та ритуал. звичаїв укр. селянства у А. склалася концепція язичництва, згідно з якою воно було «сільськогосподарською релігією», де культи мали суто практ. значе­н­ня. 1898–1901 — секретар Істор. товариства Нестора-літописця при Київ. університеті.