Ансамбль в архітектурі

АНСА́МБЛЬ В АРХІТЕКТУ́РІ  — гармонійна єдність архітектурних споруд у певному просторовому середовищі (майдан, вулиця тощо), яка відповідає певному художньо-композиційному задумові. Розрізняють архіт., містобуд. та істор. ансамблі. Необхідні умови для створення А. в а. — узгодженість масштабу, пропорц. і метроритмічних відношень об’єктів-елементів ансамблю, співвідношення гол. і другорядних елементів та їх взаємозв’язок, використання особливостей ландшафту й природ. середовища, а також засобів декор. мистецтва. Основою будь-якого А. в а. є функціонал. взаємозв’язок і художня єдність споруд — складових частин ансамблю. Нерідко ансамблем називають групу близько розташованих одна від одної споруд, об’єднаних спільною композицією і архіт.-стильовим рішенням. А. в а. може складатися протягом тривалого істор. періоду, коли забудова реконструюється або доповнюється новими спорудами, розвиваючи первісну архіт. ідею (напр., замок у Кам’янці-Подільському, 11–18 ст.; Бернардинський монастир у Львові, 1600; садиба у с. Шарівка, нині смт Богодухів. р-ну Харків. обл., 19 ст.) або шляхом одночасного будівництва всіх об’єктів ансамблю в одному архіт. стилі (напр., палац у м. Тульчин Вінн. обл., 1797; будинок Держпрому у Харкові, 1925–29). Ансамбль містобудівний (А. м.) є частиною архіт. середовища, яке охоплює будівлі, площі, вулиці, паркову зону, природ. ландшафт, об’єднані в єдину архіт. композицію. Гармонійне поєднання природ. і штуч. просторових форм А. м. досягається через складну систему функціонал., планувал., композицій., стильових, семантич. та ін. зв’язків. До А. м. може входити один або кілька А. в а. (житл. масиви, пром. та паркові зони тощо). Окремі елементи А. м. змінюються у часі, при цьому заг. композиційні зв’язки, визначені природ. і соц. умовами, лишаються стабільними, що є прикмет. рисою такого ансамблю. Ансамбль історичний (А. і.) — це група об’єктів забудови, що склалася історично, і у своїй сукупності становить архіт., містобуд., істор., етногр. та ін. цінність і потребує повного збереження. До А. і. належать істор. центри міст із забудовою, яка добре збереглася, і планувал. системою, а також фортеці, монастирі, стародавні маєтки, палаци тощо. Серед А. і. в Україні заг.-нац. та міжнар. надбанням є ансамбль Софій. монастиря (11–19 ст.), Києво-Печер. лаври (11–20 ст.), Михайлів. Золотоверхого монастиря (засн. у 12 ст., зруйнований 1934–36, відбудований 1997–2000) та ін.

Рекомендована література

1. Памятники архитектуры Украины. К., 1954;
   Google Scholar Internet
2. Архітектурний ансамбль Києво-Печерського Державного історико-культурного заповідника. К., 1970;
   Google Scholar Internet
3. Матвієнко М. Г. Архітектурний ансамбль Києво-Печерського заповідника. К., 1981;
   Google Scholar Internet
4. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. каталог-справоч.: В 4 т. Т. 1. К., 1983;
   Google Scholar Internet
5. Говденко М. М., Маркиз В. И. Древний архитектурный комплекс в Чернигове: Троїцько-Іллін. монастир // СиА. 1987. № 7;
   Google Scholar Internet
6. Горбенко Е. В. Н. К. Рерих на Украине: Уникал. архит. ансамбль в с. Пархомовка Київ. обл. // Там само. 1987. № 5;
   Google Scholar Internet
7. Олехно А. В. Шедевр украинского паркостроения // АрхУ. 1987. № 9;
   Google Scholar Internet
8. Родичкин И. Д., Ганкина Н. З., Родичкина О. И. Рождение ансамбля: Новый Кучук-Кой в Крыму // СиА. 1990. № 10;
   Google Scholar Internet
9. Скляренко Г. Я. Художник и город: Проблемы формирования архит.-худож. ансамбля. К., 1990;
   Google Scholar Internet
10. Волошин В. Ф., Зельтен Н. А. Словарь архитектурно-строительных терминов. Минск, 1990;
    Google Scholar Internet
11. Архітектура: Короткий слов.-довід. К., 1995.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю