АРШИ́НОВ Петро Андрі­йович (псевд. — П. А.; 1887, Катеринослав, нині Дні­пропетровськ (за ін. даними — с. Андріївка Пензен. губ., Росія) — після 1931) — літератор, учасник анархістського руху. 1906, пере­ховуючись від пере­слідувань поліції, пере­їхав до Катеринослава й зблизився з анархістами. За організацію низки терорист. актів проти міської адміністрації й поліції у 1906–07 заарешт. і засудж. до смерт. кари. Однак А. вдалося втекти з тюрми й емігрувати до Франції. 1909 повернувся до Росії, пере­бував на нелегал. становищі, пропагував анархізм. 1910 ви­їхав до Австро-Угорщини, де був згодом заарештований австр. владою за пере­везе­н­ня літ-ри та зброї і ви­даний рос. владі. Засудж. у справі Моск. групи анархістів-комуністів до 20 р. каторги. У Бутир. тюрмі, де від­бував покара­н­ня, по­зна­йомився з Н. Махном, для якого став ідей. учителем. Після Лютн. революції працював у анархіст. організаціях Москви. Від 1918 — ред. г. «Голос анархиста» (Донбас). Від 1919 — най­ближ. сподвижник Н. Махна. 1921 емігрував до Франції, згодом — США, роз­робляв теор. пита­н­ня анархізму.