Асєєв Юрій Сергійович

АСЄ́ЄВ Юрій Сергійович (13(26). 12. 1917, Київ — 04. 10. 2005, там само) — мистецтвознавець, історик архітектури. Батько Н. Асєєвої. Доктор архітектури (1972), професор (1974). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1971). Заслужений архітектор України (1991), почес. чл. Укр. академії архітектури (1992), почес. д-р НДІ теорії та історії архітектури і містобудування (1996). Закін. архіт. факультет Київ. інж.-буд. інституту (1945). 1944–74 — старший науковий співробітник НДІ теорії та історії архітектури і містобудування. Від 1948 викладав історію архітектури в Київ. інж.-буд. інституті; 1953–2000 — у Київ. худож. інституті (нині Академія образотвор. мистецтва і архітектури), від 1974 — професор кафедри Автор розділів у фундам. академ. працях. Гол. наук. внесок — дослідження укр. архітектури 9–13 ст., доведення факту єдності архіт. процесу в усій стародав. Русі та наявності його центру — у Наддніпрянщині. А. заклав теор. підвалини охорони та реставрації архіт. та містобуд. спадщини України. Працював у різні роки над дослідж. пам’яток стародав. архітектури Києва, Чернігова, Канева, Бєлгорода, Галича, Ужгорода, Керчі, Севастополя, Коктебеля, Переяслава-Хмельницького. Автор числен. архіт. реконструкцій пам’яток архітектури часів Київ. держави. За його реконструкцією відтворено втрачену в 1930-х рр. пам’ятку 12 ст. — церкву Богородиці Пирогощої у Києві на Подолі (1998).

Завантажити статтю