Асиміляція етнічна
АСИМІЛЯ́ЦІЯ ЕТНІ́ЧНА — поглинання одного етносу іншими, розчинення однієї етнічної групи чи окремих осіб в іншому етнічному (національному) середовищі. Інша назва — денаціоналізація. А. е. буває примусова і добровільна. Перша відбувається шляхом політ., соц.-екон. та культур. гноблення людності ін. державою і постає як наслідок відповід. держ. політики, спрямованої на ізоляцію завойованого народу від влас. історії, культури, мови; може проявлятися у прямій забороні виявляти свої етнічні ознаки: мову, культуру, традиції, звичаї, спосіб і стиль життя. Саме в таких умовах агресивної асиміляц. політики окупаційних держав — Польщі, Угорщини, Румунії і особливо Росії — здійснювалася багатовікова асиміляція (денаціоналізація) українців. А. е. справляє руйнів. вплив на стан денаціоналізов. суспільства: понижується інтелектуал., культур., морал. рівень народу, виникають песиміст. настрої, народжуються ізоляціоніст. ідеї. Добровільна А. е. проявляється на індивід. рівні як наслідок міжетніч. шлюбу, переходу людини в іноетнічне або іншомовне середовище тощо. Сучасне міжнар. право вважає вибір етніч. належності справою сумління особи. Асиміляція народів, етніч. груп — процес, що охоплює кілька поколінь. Спочатку поступово втрачаються певні ознаки етніч. ідентичності (недотримання традицій, звичаїв, втрата певних способів поведінки, культури, мови, релігії), але первісна самоідентифікація ще зберігається. Коли людина усвідомлює себе належною до ін. культури, мови, народу (нації), процес А. е. завершується.
Значні теор. розроблення у галузі А. е. мають амер. та канад. дослідники, що вивчали процес збереження чи втрати самоідентичності у різних групах іммігрантів, аналізували дію їхніх механізмів щодо сім’ї, етніч. та реліг. громад. Цим проблемам присвятили свої праці Ф. Барт, Р. Бретон, Ф. Геккман, К. Девіс, Ф. Знанецький, В. Коннор, Г. Олпорт, Е. Сміт, В. Томас, Н. Фізер та ін. Процеси А. е. в Україні не досліджувалися комплексно, вивчалися лише окремі аспекти явища: зниження рівня етніч. самосвідомості, втрата традицій та звичаїв, поширеність змішаних шлюбів, етнокультурна поліідентичність людини, втрата нею мови свого етносу, етнокультурні процеси в іммігрант. середовищі тощо. Ці проблеми розглядаються в працях В. Євтуха, В. Ігнатова, О. Майбороди, В. Наулка, А. Орлова, А. Пономарьова, В. Ткаченка, В. Трощинського, А. Шлепакова.
Рекомендована література
- Шлепаков А. Українська трудова еміграція у США і Канаді (кінець ХIХ — початок ХХ ст.). К., 1960;
- Межнациональные связи и взаимодействие культур народов СССР. Таллин, 1978;
- Корж М. Етнічна асиміляція // Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. К., 1983;
- Граница: Вопр. культур. связей России, Украины, Белоруссии, Литвы и Польши. Сб. материалов междунар. конф., состоявшейся в Москве 7–8 окт. 1993 г. Москва, 1983;
- Ткаченко В. М. Буржуазна концепція «етнокультурної асиміляції» народів СРСР // НТЕ. 1984;
- G. Babinski. Wieź etniczna a procesy asymilacji. Przemiany organizacji etnicznych: Zagadnienia teoretyczne i metodologiczne. Warszawa; Kraków, 1986;
- Этнология в США и Канаде. Москва, 1989;
- Евтух В. Иммигранты в инонациональной среде: проблемы адаптации // Миграции и мигранты в мире капитала: Истор. судьбы и соврем. положение. К., 1990;
- Проблема ассимиляции и реассимиляции евреев в России // Корни = Roots. Саратов; Нижний Новгород, 1994. № 1;
- J. Polakowska-Kujawa. Asymilacja i integracja mniejszości narodowych a pluralizm kulturowy // Migracje, mniejszości, nacionalizm. Warszawa, 1994;
- Дячков М. В. Об ассимиляции и интеграции в полиэтнических социумах // Соц. исслед. Москва, 1995. № 7.
Завантажити статтю
