А́СМУС Валентин Фердинандович (18(30). 12. 1894, Київ — 05. 06. 1975, Москва) — філософ. Доктор філософських наук (1940). Професор (1939). Премія ім. Л. Толстого (1918), Сталінcька премія (1943). Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира в Києві (1919). За­ймався н.-д. і пед. роботою в навч. закладах Києва, на каф. філософії філос.-соціол. від­ділу Укр. ін­ституту марксизму-ленінізму. На­прикінці 20-х рр. пере­їхав до Москви. Від 1927 працював в Ін­ституті червоної професури, Академії комуніст. вихова­н­ня ім. Н. Крупської, Моск. ін­ституті історії, філософії і літ-ри, де читав лекції з історії філософії. Від 1939 — професор кафедри філософії Моск. університету. Від 1956 — старший науковий спів­робітник сектору естетики Ін­ституту світ. літ-ри, від 1968 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту філософії АН СРСР. Наук. інтереси А. — історія філософії, логіка, естетика, теорія культури. Спів­автор «Истории философии» (Москва, 1940, т. 1). Автор низки фундам. праць з аналізу антич. філософії, творчості Р. Декарта, І. Канта, В. Солов­йова, про­блем доведе­н­ня й заперече­н­ня в логіці, інтуїції у філософії та математиці.