Астроблеми

АСТРОБЛЕ́МИ (від астро… і грец. βλῆμα — рана, удар від стріли) — давні еродовані геологічні структури, які виникли в різні історичні епохи на поверхні Землі від ударів метеоритів. Залишалися нерозгаданими тривалий час, доки Р. Дітц не виявив т. зв. конуси руйнування в цих структурах, які назвав «А.». Конуси руйнування — борозенчасті структури, які мають форму кульового сектора та орієнтовані переважно вверх, що вказувало на деформуючу силу, направлену зверху і, як правило, такої потужності, яку не могли мати тектонічні або вулканічні сили. Знайдені в конусах руйнування силікатні мінерали коесит та стишовит — поліморфні модифікації кремнезему, які утворюються при високих тисках, тобто при потужних вибухах або ударах, підтвердили висловлене раніше припущення. Розпізнають та ототожнюють А. за знімками з космосу та завдяки методам геолог. досліджень. Розміри А. різні: від сотень метрів до десятків кілометрів. Вони вже змінили не лише свій зовн. вигляд, але і свої початк. координати. Дві найстаріші і найбільші астроблеми: кратер Садбері — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 1,8 млрд рр. (Канада, провінція Онтаріо) та кратер Вредефорт — діаметр бл. 200 км і вік ≈ 2 млрд рр. (Пд. Америка). Сприятливим для збереження вибухових кратерів виявився укр. кристаліч. щит. Завдяки своїй стабільності в геолог. відношенні протягом тривалого часу (≈ 1,5 млрд рр.) він має найбільшу щільність А. (3,5 × 10^–5 кр./км²). Нині на його поверхневому шарі відомо 7 таких вибухових утворень-астроблем: подвійна Зеленогайська (побл. с. Зелений Гай Знам’ян. р-ну Кіровогр. обл.; вік не менше 60 млн рр.), Бовтиська (на тер. Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. та Кам’ян. р-ну Черкас. обл.; 88 ± 3 млн рр.), Ротмистрівська (с. Ротмистрівка Смілян. р-ну Черкас. обл.; 130 ± 10 млн рр.), Білилівська, або Західна (с. Білилівка Ружин. р-ну Житомир. обл.; 166 ± 6 млн рр.), Оболонська (біля с. Оболонь Семенів. р-ну Полтав. обл.; 169 ± 6 млн рр.), Тернівська (побл. с. Веселі Терни Кіровогр. обл.; 280 ± 10 млн рр.) та Іллінецька (м. Іллінці Вінн. обл.). Найдавніша з них — Іллінецька, вік якої бл. 400 млн рр., кратер має діаметр 7 км і глиб. 700 м. За даними фахівців із тектоніки, місце падіння цього метеорита знаходилося тоді на платформі, яка була біля екватора приблизно на тій же довготі, що й нині. Свідченням його просування крізь тропічні широти є донец. вугілля, яке утворилося з рослинності тропіч. боліт на 100 млн рр. пізніше від Іллінец. вибуху.

Завантажити статтю