АСТРЯ́Б Олександр Матві­йович (22. 08(03. 09). 1879, м. Лубни, нині Полтав. обл. — 18. 11. 1962, Київ) — математик, методист. Заслужений діяч науки УРСР (1944). Нагородж. орденами СРСР. Син М. Астряба. Закін. Лубен. гімназію (1899), фіз.-мат. від­діл. природничо-істор. факультету Київ. університету (1904). У 1904–05 працював викл. математики й фізики у Глухів. гімназії. Від 1905 викладав математику й фізику у київ. комерц. училищах, математику та методику її викла­да­н­ня на Вищих жін. курсах. Друкував стат­ті в часописі «Вільна українська школа» (1917–20). У 1922–25 читав лекції з математики і фізики на робітн. ф-тах Київ. політех. і Київ. с.-г. ін­ститутів. Від 1925 — доцент, згодом проф. Київ. ІНО, від 1930 — у Київ. ін­ституті соц. вихова­н­ня. Брав активну участь у створен­ні Укр. НДІ педагогіки, де від 1936 очолював від­діл методики математики. У 1941–42 — проф. Астрахан. пед. ін­ституту, потім проф. Укр. обʼ­єд­наного ін­ституту (створ. у період війни на базі Київ. та Харків. університетів). Після визволе­н­ня Києва продовжив роботу в Укр. НДІ педагогіки і Київ. пед. ін­ституті, де 1947 очолив каф. методики математики. Автор «На­глядной геометрии» (1909), яка витримала 12 вид. як один з перших під­ручників із пропедевт. курсу геометрії, і «Задачника з наочної геометрії» (1916). У 30–60-х рр. колектив математиків-методистів під керівництвом проф. А. заклав основи методики викла­да­н­ня початк. і системат. курсів арифметики, геометрії, тригонометрії; створено посіб. з методики викла­да­н­ня математики в школі.