АТЛАНТИ́ЧНА ХА́РТІЯ — декларація, яку під­писали 14 серпня 1941 Ф. Ру­звельт (США), В. Черчилль (Велика Британія) на військовій базі Арджентія (острів Ньюфаундленд). Хартія була одним із кроків щодо створе­н­ня антигітлерівської коаліції і проголошувала право всіх народів, незалежно від статусу пере­можця чи пере­моженого, на вибір форми правлі­н­ня, на до­ступ до природних багатств планети, прагне­н­ня до рівноправного взаємовигідного економічного спів­робітництва між усіма країнами. У Хартії сторони декларували, що ні США, ні Велика Британія не прагнуть територіальних здобутків, висловили надію, що після пере­моги над нацистами країни світу не будуть під­дані за­грозі агресії у майбутньому, під­креслили нед­опустимість за­стосува­н­ня сили у між­народних від­носинах, необхідність заходів для роз­зброє­н­ня після закінче­н­ня війни. Також Хартія ви­знавала принцип «свободи морів», проголошувала низку основних прав і свобод людини, зокрема свободу слова, віро­сповіда­н­ня, свободу від злиднів та свободу від страху перед війною тощо. Ф. Ру­звельт і В. Черчилль під час цієї зу­стрічі також за­пропонували скликати в Москві нараду з обговоре­н­ня питань про по­стача­н­ня товарів військового при­значе­н­ня для Радянського Союзу (політика ленд-лізу). Основні положе­н­ня Хартії стали базисом «Декларації Обʼ­єд­наних Націй», яку прийняли уряди 26-ти країн-союзниць у війні проти держав Осі на конференції у Вашинґтоні 1 січня 1942, і принципи якої закладено в основу Статуту ООН.