Аудиторія

АУДИТО́РІЯ (від лат. auditorium — місце для слуха­н­ня) — приміще­н­ня, де читають лекції, проводять збори; інше значе­н­ня — слухачі лекцій, радіо- і телепередач, учасники зборів і т. д. У соціології А. ви­значається як сукупність індивідів, сформована в процесі їх взаємодії з певним джерелом інформації на ґрунті спільності інформ. потреб та інтересів. У широкому значен­ні А. — один із субʼєктів мас. комунікації (включаючи театр. публіку та від­відувачів музеїв). У буквал. ро­зумін­ні термін «А.» по­значає обʼєкт лекцій. впливу. Найчастіше цей термін уживають в соціології мас. комунікації, де А. роз­глядають як необхідну ланку пові­домле­н­ня — А. телебаче­н­ня, радіо, преси, кіно. А. ре­презентує соц. взаємозвʼязки та від­носини, характерні як для ін­ституту мас. інформації, так і су­спільства в цілому. А. мас-медіа не є лише пасив. стороною спілкува­н­ня; за принципом зворот. звʼязку вона активно впливає на джерело та ка­нали інформації. «Масова А.» (так часто називають включену до макрокомунікатив. процесів частину насел.) не є однорідною. Вона диференці­йована від­повід­но до характеристик індивідів, що входять до її складу: демогр. (стать, вік), освітніх, статусно-профес., соціокультур. та за типами поселе­н­ня. Ці особливості знач. мірою ви­значають інформ. потреби та роз­мір різноманіт. А. У соціол. дослідже­н­нях А. класифікують за без­посеред. станом спілкува­н­ня з джерелом (актуальна і потенційна); регулярністю спілкува­н­ня з джерелом (регулярна і нерегулярна); мотивами її формува­н­ня (цільова і периферійна); діапазоном інформ. потреб (спеціалізована і масова); семіотичною під­готовленістю до сприйня­т­тя інформації. Залежно від конкрет. зав­дань дослідник ви­окремлює обʼєктивні та субʼєктивні показники поведінки індивідів у сфері мас. інформації. До обʼєктивних належать перед­усім показники володі­н­ня засобом (перед­плата на період. ви­да­н­ня, наявність радіо-, теле-, ві­део­апаратури), реал. до­ступ до ка­налів, а також фактичні витрати часу на спілкува­н­ня з джерелом, його інтенсивність та регулярність. Субʼєктивні від­бивають темат. інтереси А., її уподоба­н­ня, оцінки, мотивацію вибору і задоволеність тими чи ін. ка­налами інформації, міру довіри до комунікатора. Для ви­вче­н­ня А. за­стосовують усі методи збору соціол. інформації: різноманітні види опитува­н­ня, спо­стереже­н­ня (най­ефективніше в досліджен­ні лекційної А.), контент-аналіз текс­тів мас-медіа та листів до редакцій, ви­вче­н­ня статистики. Використовується типол. аналіз А., спрямов. на виявле­н­ня реал. типів читачів, слухачів, глядачів (окремих ка­налів телебаче­н­ня) від­повід­но до їх орієнтації та установок на ЗМІ в цілому, активності щодо спожива­н­ня інформації, вибірковості джерела та матеріалів тощо. Зна­н­ня типології А. сприяє задоволен­ню інформ. запитів різних категорій насел. У сучас. су­спільстві А. мас-медіа часто стає обʼєктом маніпуляції під впливом реклами та політ. кампаній.

Завантажити статтю