Аузіньш Імантс

А́УЗІНЬШ Імантс (Auziņš Imants; 13. 11. 1937, Залвська волость Єкабпільського пов., нині Стучкин. р-н, Латвія) — латиський поет, критик, перекладач. Закін. Латв. університет (Рига, 1961). Член СП Латвії (1960), її голова (1989–92). Працював у г. «Literatūra un Māksla» («Література і мистецтво») та «Padomju Jaunatne» («Радянська молодь»); ред., ст. ред. у видавництві «Liesma» («Полум’я», 1966–67, 1981–84). У 1961 вийшла перша зб. статей А. «Es vaicāju sirdij» («Я запитую серце»). Особл. резонанс викликала зб. «Skumjais optimisms» («Похмурий оптимізм», 1968), у якій зображено долю латис. народу і протиріччя в тогочас. суспільстві. У зб. «Skaņa» («Звук», 1970), «Nezūdošais» («Вічне», 1972), «Nomodā» («Наяву», 1975), «Tālā balss» («Далекий голос», 1981), «Atskārsme» («Відкриття», 1986), «Sēlijas elēģijas» («Елегії Селії», 1994), «Dziļi» («Глибоко», 1995), «Dzīvesstāsts un 33 jaunākie dzejoļi» («Біографія і 33 найновіші поезії», 1996) звучать мотиви сенсу життя, пошуків гармонії. А. писав також нариси та крит. статті про літературу і майстерність перекладу, опубл. у зб. «Cilvēks izdzied savu mūžu» («Людина співає про своє життя», 1975), «Paliekošais un mainīgais» («Стабільне і перехідне», 1988) та ін. Усі твори А. опубл. у Ризі. У перекл. А. вийшла кн. «Вибране» М. Рильського (1961). 1963 разом з І. Гончаренком опублікував зб. укр. поезії «Vētrā iesākta dziesma» («Пісня, що починається з вітру»). Укр. мовою окремі твори А. переклали І. Драч, А. Непокупний, С. Литвин.

Завантажити статтю