А́УС­СЕМ Володимир Християнович (1879, м. Орел, Росія — 1937) — радянський державний, партійний, військовий діяч, дипломат. На­вчався в Орловському кадетському корпусі, де за­знав впливу ідей марксизму, брав участь у студентському гуртку. У 1898 — березні 1901 — студент Харківського технологічного ін­ституту, член студентської соціал-демократичної організації. Член РСДРП (1901). У березні 1901 А. заарештовано, вислано за кордон (до 1904). Закінчив політехнікум у Брауншвейзі (Німеч­чина). Після поверне­н­ня працював у Подільській організації РСДРП, створював революційні групи на цукрових заводах, керував страйками. Під час 1-ї світової війни — ополченець. Після Лютневої революції 1917 А. обрано членом Київської ради солдатських депутатів; у липні — грудні 1917 — за­ступник голови ради робітничих і селянських депутатів у Полтаві; на 1-му Всеукр. зʼ­їзді Рад у Харкові (11–12 грудня 1917) — член ВУЦВК. У першому більшовицькому уряді в Україні обі­ймає посаду Народного секретаря (міністра) фінансів (до лютого 1918). Делегат 1-го зʼ­їзду КП(б)У в Москві (5–12 липня 1918). Улітку — восени 1918 — один із керівників т. зв. пов­станських (ін­спірованих більшовиками) частин у «нейтральній смузі» біля кордонів УНР. 22 вересня — 1 грудня 1918 — командир 2-ї Укр. рад. пов­станської дивізії. Від грудня 1918 — виконувач обовʼязків начальника штабу Рев­військради Червоної армії України, командувач групи військ Харківського напрямку 2-ї укр. рад. армії, яка захопила територію Лів­обережної України, Одесу й Севастополь під час війни між УНР та рад. Росією 1919. У червні — жовтні 1919 — член Рев­військради 8-ї більшовицької армії, яка вела бої з військами «білого руху» на Лів­обереж­жі. 1920 працював у Вищій Раді народного господарства УСРР (ВРНГ УСРР). У лютому — серпні 1920 — начальник Реєстраційного управлі­н­ня (роз­відка) Польового штабу Рев­військради РРСФР. 1921– 25 — повноважний пред­ставник УСРР у Німеч­чині та Австрії. Під­писує угоду між УСРР і Німеч­чиною про взаємне ви­зна­н­ня, від імені СРСР — угоду з Грецією, організовує закордон­ну пропагандистську роботу з метою роз­кладу української політичної еміграції. Голова ВРНГ УСРР (1925–26). У 1926–27 — торговельний пред­ставник СРСР у Туреч­чині. 1927 виключений із партії як прихильник т. зв. троцькістсько- зіновʼєвської опозиції у ВКП(б) і ре­пресований. Є дані, що 1929 його висилали в Казах­стан на 3 р. як опозиціонера. 1937 пропав без­вісти у тайзі. Реабілітований посмертно.