АФАНА́СЬЄВ Борис Гнатович (13. 01. 1920, м. Мстиславль, нині Могильов. обл., Білорусь — 28. 09. 1992, Дні­пропетровськ) — диригент. Нар. арт. РРФСР (1971). Закін. Мінську консерваторію (1947). 1953–60 — гол. диригент Держ. симф. оркестру Білоруської РСР; 1960–76 — гол. диригент Перм., 1976–84 — Одес., від 1984 — Дні­проп. театрів опери та балету. Для творчості А. характерний по­глиблений психологізм у роз­крит­ті автор. задуму. Опери «Аїда», «Трубадур», «Травіата» Дж. Верді у його трактуван­ні вирізняються повнотою, яскравістю муз. характеристик героїв, сповнених контрастними пере­ходами, від­тінками, роз­кривають і під­креслюють своєрідність муз. мови італ. композитора. У «Мазепі» П. Чайковського (1986) А. вдалося однаково потужно й натхнен­но пере­дати грандіозність, роз­мах, над­звичайну силу духу народу і проникливо — трагізм долі Марії. Серед по­становок — «Семен Котко» С. Прокофʼєва (1977), «Петро І» А. Петрова (1979), «Хованщина» М. Мусоргського (1980), «Повернений травень», «Листи коха­н­ня», «Вій» В. Губаренка (1984). Першо­прочита­н­ня творів А. Хачатуряна, Д. Кабалевського, А. Спадавек­кіа, К. Кацман, Д. Толстого, В. Губаренка.